Ірен Мелікофф
| Ірен Мелікофф | |
|---|---|
фр. Irène Mélikoff  | |
| Народилася | 7 листопада 1917[1] Петроград, Російська СФРР[2] |
| Померла | 8 січня 2009[3][1][2] (91 рік) Страсбург[2] |
| Поховання | Сент-Женев'єв-де-Буа |
| Країна |  Франція[3] |
| Діяльність | мовознавиця, тюрколог, наукова співробітниця, викладачка університету |
| Alma mater | Паризький університет Національна школа живих східних мов |
| Галузь | тюркологія |
| Заклад | Marc Bloch Universityd Страсбурзький університет |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор філософії |
| Науковий керівник | Claude Cahend |
| Вчителі | Жан Деніd Henri Masséd Louis Massignond Claude Cahend і Adnan Adıvard |
| Відомі учні | Ahmet Yaşar Ocakd |
| Аспіранти, докторанти | Paul Dumontd[4][5] Michel Balivetd[6] Thierry Zarconed[7] |
| Членство | Turkish Historical Societyd |
| Батько | Jean Melikoffd |
| У шлюбі з | Faruk Sayard |
| Діти | Shirin Melikoff-Sayard |
| Нагороди |    |
Ірен Мелікофф (фр. Irène Mélikoff, 7 листопада 1917, Петроград, РСФСР — 8 січня 2009, Страсбург, Франція) — французька науковиця-тюркологиня. Почесна професорка Страсбурзького університету II[8].
Життєпис
Народилася в Петрограді в інтелігентній сім'ї нафтового магната з Баку Івана Андрійовича Мелікова та російської балерини Євгенії Никифорівни Мокшанової[9]. Через два роки після Жовтневого перевороту її сім'я переїхала до Фінляндії. Потім, через деякий час, вони назавжди перебралися до Франції, в Париж[10]. Після закінчення середньої школи вступила на літературний факультет університету Сорбонни за спеціальністю східні мови та література.
Закінчивши Сорбонну, Ірен Мелікофф виходить заміж і 1941 року переїжджає разом з чоловіком до Туреччини. 1948 року повертається до Парижа і веде дослідження в галузі тюркології. Очолювала Інститут тюркології та Ірану Страсбурзького університету. Була почесною докторкою турецького Сельджуцького університету, Бакинського державного університету і Університету Марка Блока в Страсбурзі. Була співзасновницею видання TURCICA, займала різні керівні посади[11].
Після того, як радянські війська увійшли в Баку 20 січня 1990 року і вчинили розправу над мирними жителями, вона в числі багатьох представників азербайджанської еміграції у Франції вийшла на мітинг[12].
Мелікофф — авторка книг «Умур Паша дастани», «Мелік Данішменд», «Ебі Муслім Хорасані», «Слідами тюркського суфізму» та інших[13].
Нагороди
- Кавалер ордена Академічних пальм (1978)[14][15][16]
- Офіцер ордена Академічних пальм (1983)[16]
- Кавалер ордена Почесного легіону (1994)[17]
Примітки
- ↑ а б AlKindi
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées mirror
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ https://www.theses.fr/1987STR20063
- ↑ Le moteur de recherchedes thèses françaises
- ↑ Le moteur de recherchedes thèses françaises
- ↑ Le moteur de recherchedes thèses françaises
- ↑ Из беседы Президента Азербайджанской Республики Гейдара Алиева в ходе встречи с нашей соотечественницей, профессором Ирен Меликовой — Страсбург, отель «Софитель», 11 октября 1997 года. Архів оригіналу за 27 грудня 2019. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Купряшина, Т. Б. (2017). И. А. Меликов библиофил. Сообщения Муромского музея – 2016: Материалы отчетной конференции МИХМ: 149.
- ↑ Décès d'Irène Mélikoff
- ↑ IRÈNE MÉLIKOFF. Архів оригіналу за 22 лютого 2017. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Светлая память о видном тюркологе Ирен Меликофф всегда будет жить в наших сердцах. Архів оригіналу за 28 грудня 2019. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ Principaux travaux d'Irène Mélikoff
- ↑ Prof. Dr. İlber Ortaylı. Архів оригіналу за 8 червня 2021. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ TÜRKLÜK BİLİMİ ÖĞRETİM ÜYESİ PROF. DR. IRÈNE MÉLİKOFF. Архів оригіналу за 6 червня 2020. Процитовано 6 червня 2020.
- ↑ а б Аскеров, 2012, с. 241.
- ↑ Аскеров, 2012, с. 242.
Література
- Vazeh Əsgərov. L’immigration des Azerbaïdjanais en France : Histoire et perspectives : [фр.]. — 2012. — С. 392.
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).