Іпполіт Тен

Іпполіт Тен
фр. Hippolyte Taine
Народження	1828 Вузьє, Арденни
Смерть	1893 Париж
Поховання	Мантон-Сен-Бернар
Громадянство (підданство)	Франція[1]
Знання мов	французька[2][3]
Ім'я при народженні	Іпполіт Тен
Псевдонім	Frédéric-Thomas Graindorge[4]
Діяльність	історик, письменник, мистецтвознавець, літературний критик
Викладав	Національна вища школа красних мистецтв, Університет Оксфорда і Особлива військова школа Сен-Сір
Член	Французька академія (5 березня 1893)[5], Угорська академія наук, Баварська академія наук, Туринська академія наук[6], Національна академія дей-Лінчей (26 липня 1883)[7] і Національна академія дей-Лінчей[7]
Alma mater	Кондорсе і Вища нормальна школа
Літературний напрям	позитивізм
Визначний твір	Q1820606?, Philosophie de l'artd, Essai sur Tite-Lived, History of English Literatured, Q19197655? і Notes and Opinions of Mr. Frederick-Graindorged
Посада	Q65498963?, Q65498963? і Member of the Académie françaised[5]
У шлюбі з	Thérèse Tained
Автограф
Нагороди	Конкур женераль (1847) Почесний доктор Оксфордського університетуd (1871)
Іпполіт Тен у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах
Роботи у Вікіджерелах

Іпполіт Адольф Тен (фр. Hippolyte Adolphe Taine; 1828, Вузьє, Арденни —1893, Париж) — французький філософ-позитивіст, естетик, письменник, історик, психолог. Засновник культурно-історичної школи у мистецтвознавстві.

Прагнучи знайти формулу, що охоплює в єдине ціле хаос індивідуальних і неповторних явищ культури, Тен висунув ідею про залежність змін в мистецтві від змін суспільних потреб, побуту, звичаїв та уявлень. Він розглядав мистецтво як органічну складову частину суспільного цілого й виділив соціальні фактори, що визначають своєрідність мистецтва в той чи інший історичний період, в рамках тої чи іншої національної традиції. Такими факторами, на думку Тена, є:

• раса як сукупність вродженних та отриманих у спадок нахилів, пов'язаних з особливостями темпераменту й тілесної конституції;
• середовище проживання, що включає в себе географічне розташування країни, моральні уявлення її народу, побут та форму політичного устрою;
• історичний момент як визначений етап існування даної культури в часі.

Написав праці: «Критичні досліди» (1858), «Історія англійської літератури» (т. 1—4, 1863—1864), «Філософія мистецтва» (1865—1869) та ін. В історичній праці «Походження сучасної Франції» (т. 1—3, 1876—93) критика Великої французької революції та якобінської диктатури.

1871 року спільно з Емілем Бутмі та іншими заснував Приватну школу політичних наук (École Libre des Sciences Politiques, Paris).

• Тен // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Культурно-історична школа // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 537-538.
• «Происхождение современной Франции» (из книги: Тэн И. Происхождение современной Франции. СПб., 1907) [Архівовано 31 січня 2020 у Wayback Machine.]
• Тэнъ И. Происхожденіе современной Франціи. Том 1, 2, 3. Фотокопия страниц 1907 [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Тэнъ И. Происхожденіе современной Франціи. Том 4, 5. Фотокопия страниц 1907 [Архівовано 5 травня 2014 у Wayback Machine.]
• Кареев Николай Иванович Фрагменты книги «Историки Французской революции»
• Луков Вл. А. (2011). Тэн Ипполит. Электронная энциклопедия «Современная французская литература». Архів оригіналу за 2 березня 2012. Процитовано 12 грудня 2011.