Ільза Кох

Ільза Кох
нім. Ilse Koch
Ім'я при народженні	нім. Margarete Ilse Köhler
Прізвисько	Die Hexe von Buchenwald, The Witch of Buchenwald, The Beast of Buchenwald, Queen of Buchenwald, Red Witch of Buchenwald, Butcher Widow і Idol von Ed Gein
Народилася	22 вересня 1906[3][4]  Дрезден, Німецький Рейх[1]
Померла	1 вересня 1967[1] (60 років) або 2 вересня 1967[2] (60 років)  Justizvollzugsanstalt Aichachd, Айхах, Aichachd, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина  ·повішення
Країна	Німеччина
Діяльність	мучитель, наглядач концентраційного табору, бібліотекарка, воєнний злочинець
Відома завдяки	верхова їзда[5]
Знання мов	німецька
Заклад	Бухенвальд
Учасник	Друга світова війна
Роки активності	1936 — 1945
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
У шлюбі з	Карл-Отто Кох[5]
Медіафайли у Вікісховищі

Ільза Кох, до шлюбу Келер (нім. Ilse Koch (Köhler), вона ж Бухенвальська відьма; 22 вересня 1906, Дрезден — 1 вересня 1967, Айхах) — нацистська злочинниця, дружина Карла-Отто Коха, коменданта концтаборів Заксенгаузен, Бухенвальд і Майданек. Відома під прізвиськом «Бухенвальдська відьма» за жорстокі тортури в'язнів табору. Згодом репортери, розповідаючи про нацистські злочини, називали її також Бухенвальдською сукою, Бухенвальдським чудовиськом і подібними іменами. У радянській і російській літературі згадується як «фрау Абажур» через звинувачення у виготовленні сувенірів з людської шкіри (проте на післявоєнному процесі достовірних доказів цих злочинів Ільзі Кох пред'явлено не було).

Ільза Келер народилася в Дрездені в сім'ї робітника. У школі була старанною ученицею і життєрадісною дитиною. В юності працювала бібліотекаркою. У 1932 році вступила в НСДАП. У 1934 році познайомилася з Карлом Кохом.

У 1936 році Ільза поступила на роботу в концтабір Заксенгаузен; тут вона була секретаркою і наглядачкою. У тому ж році вона одружилася з Кохом, на той момент — комендантом Заксенгаузена. У 1937 році чоловік був переведений на роботу в концтабір Бухенвальд, де також призначений комендантом. Ільза, що стала його дружиною, переїхала разом з ним і стала працювати в Бухенвальді. Вона здобула сумну славу за свою жорстокість щодо в'язнів. За їхніми словами, вона, прогулюючись табором, била зустрічних людей батогом і нацьковувала на них вівчарку. Ільза Кох також звинувачувалася в тому, що наказувала вбивати в'язнів, у яких були татуювання, щоб потім виготовляти з татуйованих клаптів шкіри різні вироби (зокрема, абажури, рукавички, палітурки книжок). У 1941 році Ільза Кох стала старшою наглядачкою.

У вересні 1941 року Карл Кох був призначений комендантом Майданека, але менш ніж за рік, у липні 1942 року, відсторонений від посади за звинуваченням у корупції. У 1943 році подружжя Кох були заарештовані СС. Також з'ясувалося, що Кох хворів на сифіліс, потім вилікувався, і ретельно приховував цей факт, а лікар Вальтер Кремер, який лікував Коха, і його помічник були вбиті. Коха звинуватили у вбивстві Кремера і помічника, які він вчинив, боячись розголосу. На початку 1945 року Карл Кох був засуджений до смертної кари і в квітні (незадовго до вступу американських військ) був страчений в Мюнхені. Ільзу Кох виправдали, і вона переселилася до батьків у Людвігсбург.

30 червня 1945 року Ільза Кох була арештована американськими військами і в 1947 році засуджена до довічного ув'язнення. Однак через кілька років американський генерал Люціус Клей, військовий комендант американської окупаційної зони в Німеччині, звільнив її, визнавши звинувачення у відданні наказів про страту і виготовленні сувенірів з людської шкіри недостатньо доведеними.

Рішення Клея викликало протест громадськості, тому в 1951 році Ільза Кох була знову арештована і засуджена судом Західної Німеччини до довічного ув'язнення.

1 вересня 1967 року Ільза Кох повісилась у камері в'язниці баварського міста Айхах.

Образ Ільзи Кох послужив прототипом для героїні канадського фільму «Ільза, вовчиця СС» (1975).

• Massimiliano Livi, «Ilse Koch». In: War Crimes and Trials: A Historical Encyclopedia, from 1850 to the Present by Elizabeth Pugliese and Larry Hufford. ABC-CLIO: Santa Barbara (USA).
• The Holocaust Chronicle, p. 117.
• Israel Gutman (ed.), Encyclopedia of the Holocaust, p. 809—810.
• Walter Lacqueur (ed.), The Holocaust Encyclopedia, p. 97.
• William L. Shirer, The Rise and Fall of the Third Reich, p. 983—984.
• David A Hackett (ed.), The Buchenwald Report, p. 43 n. 19.
• Олег Мазурин, «Женщины-маньяки». Глава 9 «Бухенвальдская ведьма».

• Jewish Virtual Library — Ilse Koch [Архівовано 5 грудня 2016 у Wayback Machine.]
• Frau Ilse Koch, General Lucius Clay, and Human-Skin Atrocities [Архівовано 11 січня 2017 у Wayback Machine.]
• Did the Nazis make lampshades out of human skin? [Архівовано 20 липня 2008 у Wayback Machine.]
• Ilse Koch on trial at Dachau for making human lamp shades at Buchenwald [Архівовано 14 квітня 2008 у Wayback Machine.]
• Photo from Buchenwald