Ізохінолін
| Ізохінолін | |
|---|---|
| Назва за IUPAC | Ізохінолін |
| Інші назви | Бензо[c]піридин |
| Ідентифікатори | |
| Номер CAS | 119-65-3 |
| PubChem | 8405 |
| Номер EINECS |
204-341-8 |
| DrugBank |
DB04329 |
| KEGG |
C06323 |
| ChEBI |
16092 |
| SMILES | C1=CC=C2C=NC=CC2=C1 |
| InChI |
InChI=1S/C9H7N/c1-2-4-9-7-10-6-5-8(9)3-1/h1-7H |
| Номер Бельштейна |
107549 |
| Номер Ґмеліна |
3676 |
| Властивості | |
| Молекулярна формула | C9H7N |
| Молярна маса | 129,16 г/моль |
| Тпл | 26,5 |
| Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа) | |
| Інструкція з використання шаблону | |
| Примітки картки | |
Ізохінолін (бензо[c]піридин) — ароматична гетероциклічна органічна сполука з хімічною формулою C₉H₇N. Складається з конденсованих бензенового та піридинового кілець. Є структурним ізомером хіноліну.
Ізохінолін — безбарвна гігроскопічна речовина з температурою плавлення 26,5 °C і температурою кипіння 243,25 °C. Погано розчиняється в холодній воді, добре — в органічних розчинниках. Виявляє слабкоосновні властивості, утворює солі з кислотами.[1]
Ізохінолін виділяють із продуктів перегонки кам'яновугільної смоли. Використовують у синтезі барвників і лікарських речовин. Ізохінолінове ядро входить до складу багатьох природних алкалоїдів, зокрема папаверину, морфіну та кодеїну.[1]
Примітки
- ↑ а б Билов І. Є. Ізохінолін. Фармацевтична енциклопедія (укр.).
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ізохінолін
| Це незавершена стаття про гетероциклічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).