YaChudo

Ясулович Ігор Миколайович

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Ясулович Ігор Миколайович
рос. Игорь Николаевич Ясулович Редагувати інформацію у Вікіданих
Ім'я при народженнірос. Игорь Николаевич Ясулович Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився24 вересня 1941 Редагувати інформацію у Вікіданих
Залісся, Кошкинський районd, Куйбишевська область, РРФСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер19 серпня 2023[1] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Росія Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Росія
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьактор, кінорежисер, викладач, театральний педагог, кіносценарист, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materВсеросійський державний інститут кінематографії Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладРосійський університет театрального мистецтва Редагувати інформацію у Вікіданих
Роки діяльності1961 — 2023
ДітиОлексій Ясуловичd Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbnm0946670
Нагороди та премії
орден Пошани (Російська Федерація)
заслужений артист РРФСР Державна премія Росії народний артист Російської Федерації

CMNS: Ясулович Ігор Миколайович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ігор Миколайович Ясулович (рос. Игорь Николаевич Ясулович; {24 вересня 1941, с. Рейнефельд, Куйбишевська область, РРФСР, СРСР — 19 серпня 2023[2]) — радянський і російський актор театру і кіно, кінорежисер, театральний педагог. Лауреат Державної премії Росії (2000). Народний артист Російської Федерації (2002).

Життєпис

Народився 24 вересня 1941 року у селі Рейнефельд Куйбишевської області. За походженням білорус.

Закінчив акторський (1964) та режисерський (1974, майстерня М. Ромма) факультети ВДІК.

З 1962 року — актор Експериментального театру-студії пантоміми («Ектемім»), у 1964–1994 рр. — Театру-студії кіноактора, у 1994–2023 — Московського ТЮГу.

У кіно з 1961 року, зіграв понад 320 ролей. Знявся у низці кінострічок українських кіностудій («Хто повернеться — долюбить», 1966; «Назад дороги немає», 1970; «По вулицях комод водили», 1979; «Ай лав ю, Петровичу!», 1990; «Невстановлена особа», 1990). Власник унікального впізнаваного голосу, гарного тенорального тембру, багатого на емоційні відтінки. Брав участь у озвучуванні фільмів та мультфільмів. Виступив режисером-постановником кількох фільмів.

Спільно з Олександром Тітелем викладав у своїй майстерні у ГІТІСі, на факультеті акторського мистецтва музичного театру. Також вів свою акторську майстерню у ВДІКу.

Громадянська позиція

Не раз брав участь у правозахисних, благодійних, опозиційних та антивоєнних акціях і заходах[3][4][5][6][7]. Виступав за звільнення Василя Алексаняна[8][9], Світлани Бахміної[10][11], Михайла Ходорковського[12][13], Платона Лебедєва[12][13], учасниць гурту «Pussy Riot»[14][15] та інших російських політв'язнів[16][17].

Входив до складу громадської комісії, яка проводила незалежне розслідування подій на Болотній площі і дійшла висновку, що сутички було спровоковано представниками правоохоронних органів, а учасники демонстрації мусили оборонятися, коли їх безпричинно затримували й били[18][19].

На президентських виборах 2012 року публічно підтримав кандидатуру Михайла Прохорова[20][21]. Того ж року підписав заяву учасників «Круглого столу 12 грудня», яка констатувала, що Росія переживає глибоку суспільно-політичну кризу: вибори фальсифікуються, розгорнуто прямі політичні репресії, влада вдається до розпалювання конфліктів у суспільстві[22][23].

Один з ініціаторів скликання «Конгресу інтелігенції проти війни, самоізоляції Росії, реставрації тоталітаризму»[24][25][26].

Підписав (березень 2014) відкритий лист російських діячів культури проти російської військової інтервенції в Україну[27].

Фільмографія

Режисер-постановник

Озвучування

  • 1959 — Спляча красуня | Sleeping Beauty (США, анімаційний)
  • 1964 — Бенкет хижаків | Champagne for Savages | Repas des fauves, Le (Іспанія, Італія, Франція)
  • 1964 — Вінету — син Інчу-Чуна (II). Трубка миру | Last of the Renegades | Winnetou — 2. Teil (ФРН, Югославія, Італія, Франція) :: поет Ганстік (роль Мірко Бома)
  • 1965 — Місто майстрів :: Караколь (роль Георгія Лапето)
  • 1967 — Фокусник :: Саша / бородань в окулярах на зустрічі студенти в гуртожитку
  • 1967 — Скоро прийде весна :: Гио (роль Нугзара Мачаваріані)
  • 1968 — Жінки і берсальєри | Donne … botte e bersaglieri (Італія)
  • 1968—1969 — Битва за Рим | Fight for Rome, The | Kampf um Rom I, II (Румунія, Західний Берлін, Італія) :: Нарсес роль Майкла Данна
  • 1969 — Заморожений | Hibernatus (Франція, Італія)
  • 1969 — У цьому південному місті ‎ | Bir cənub şəhərində :: Бабаш роль Садихов Гусейнова
  • 1970 — Вкрали Старого Тоомаса | Varastati Vana Toomas :: юнак
  • 1970 — Михайло Хоробрий | Mihai Viteazul (Італія, Румунія, Франція)
  • 1970 — Легенда в'язниці Павіак :: Мансур роль Ісфандіера Гулямова
  • 1970 — Заблукалі | Valge laev :: Ольов (роль Аго Роо)
  • 1971 — Перед світанком
  • 1972 — Айрік :: Карапет (роль Сергія Чрчяна)
  • 1974 — Загадкова планета (анімаційний) :: Галактіон
  • 1974 — Чарівник Смарагдового міста (мультфільм)
  • 1975 — Концерт для двох скрипок :: Гриша (роль Володимира Валуцького)
  • 1975 — Варіант «Омега» :: Вальтер
  • 1978 — Театр | Teātris :: лорд Чарльз Таммерлі роль Валентинас Скулме
  • 1978 — Ще п'ять днів :: Атаян роль Ерванда Манаряна
  • 1978 — Д'Артаньян і три мушкетери :: Араміс (роль Ігоря Старигіна)
  • 1978 — Особливих прикмет немає
  • 1978 — Владика долі | Muqaddar Ka Sikandar (Індія) роль Рама П. Сетхі)
  • 1979 — Маленькі трагедії :: Мефістофель / герцог Тільки в «Сцені з Фауста». В «Кам'яному господарі» (один з товаришів по чарці Лаури) і в «Бенкеті під час чуми» говорить сам.
  • 1980 — Хитра ворона (анімаційний)
  • 1980 — Укол парасолькою | Umbrella Coup | Coup du parapluie, Le (Франція)
  • 1980 — Скупий | Miser, The | Avare, L '(Франція)
  • 1980 — По сірники | Borrowing Matchsticks | Tulitikkuja lainaamassa (СРСР, Фінляндія) :: Пекка Туртіайнен роль Пеккі Аутіовуорі
  • 1981 — Капелюх :: звукооператор-музикант
  • 1981 — Три дні спекотного літа :: Рамаз роль Ерлом Ахвледіані
  • 1981 — Професіонал |The Professional | Professionnel, Le (Франція) :: Пікар (роль Гі Мересс)
  • 1981 — Лис і Пес |The Fox and the Hound (США, анімаційний)
  • 1981 — Дорожня пригода :: Паша роль Кяміл Магеррамова
  • 1982 — Маленький рижик (анімаційний)
  • 1982 — Бюро знахідок (анімаційний) Фільм 4-ий
  • 1982 — Знахар | Quack, The | Znachor (Польща) :: Павлицький (роль Анджея Копічіньского)
  • 1983 — Сад з привидом :: електрик роль Петеріса Лиепиньш
  • 1983 — Запалений ліхтар :: Вано Ходжабеков роль Володимира Кочаряна
  • 1983 — Зараз поза закону | Le Marginal (Франція)
  • 1984 — Хочу місяць
  • 1984 — Фаворити Місяця | Favourites of the Moon | Favoris de la Lune, Les (Італія, СРСР, Франція)
  • 1984 — Саффі | Szaffi (Угорщина, Канада, ФРН, анімаційний)
  • 1984 — Перемога | Sieg, Der (СРСР, НДР) :: Вільям Аверелл Гарриман роль Вальдаса Ятаутіса
  • 1986 — Школа помічників (анімаційний) :: Лялька-директор
  • 1986 — Чичерін :: Воровський (роль Олександра Граве)
  • 1986 — Сім криків в океані :: старий (роль Е. Геллера)
  • 1986 — Кін-дза-дза! :: Босий Мандрівник / ецілопп «в штатському» (роль Анатолія Серенко / роль Геннадія Яловичі)
  • 1986 — Детективи Агати Крісті: Загадка мерця (США)
  • 1986 — Втікачі | Fugitifs, Les (Франція) :: Франсуа Піньон (П'єр Рішар)
  • 1987 — Інше життя :: Гасанов (роль Гаджи Ісмайлова)
  • 1988 — Олівер і компанія | Oliver & Company | Oliver and the Dodger (США, анімаційний) :: Фейджин
  • 1989 — Притча про артиста (анімаційний) 1989 Відсторонені (кіноальманах) :: Нестор
  • 1989 — Не залишай… :: катеринщик з папугою
  • 1989 — Вхід до лабіринту  :: Кальвін (роль Мати Клоорена)
  • 1990 — Рятувальники в Австралії | Rescuers Down Under, The (США, анімаційний) :: доктор
  • 1990 — Воно | It (США, Канада) 1990 Містер Доля | Mr. Destiny (США)
  • 1990 — Суничний дощик (анімаційний) 1989 Казка про старому відлуння (анімаційний)
  • 1992 — Танцюючі примари :: викладач в хореографічному училищі
  • 1992 — Мушкетери двадцять років потому :: Араміс (роль Ігоря Старигіна)
  • 1993 — Троцький :: Генріх Ягода роль Георгія Склянський
  • 1993 — Таємниця королеви Анни, або Мушкетери тридцять років потому :: Араміс роль Ігоря Старигіна
  • 1993 — Список Шиндлера | Schindler's List (США)
  • 1993 — Останній кіногерой | Last Action Hero (США)
  • 1995 — Я — російський солдат :: скрипаль Рувіль / заручник Юде, роль А.Арнтгольца /
  • 1995 — На розі біля Патріарших :: Стасик роль Валерія Носика 1994 Богатенький Річі | Richie Rich (США)
  • 1997 — П'ятий елемент | Fifth Element, The (Франція)
  • 1998 — Підйом з глибини | Deep Rising | Tentacle (США) :: Капітан Атертон (Деррік О'Коннор)
  • 1998 — Вам лист | You've Got Mail (США)
  • 2001 — Мажестик | Majestic, The (США)
  • 2004 — Шрек 2 | Shrek 2 (США, анімаційний)
  • 2004—2012 — Гора самоцвітів (анімаційний)
  • 2007 — Шрек Третій | Shrek the Third (США, анімаційний)
  • 2007 — Хеллоуїн | Halloween | Hall9ween (США)
  • 2007 — Стрілець | Shooter (США, Канада)
  • 2007 — Роллі та Ельф: неймовірні пригоди (анімаційний)
  • 2009 — Повернення мушкетерів :: Араміс роль Ігоря Старигіна
  • 2011 — Забутий

Примітки

  1. ↑ Умер актер Игорь Ясулович — 2023.
  2. ↑ Умер народный артист России Игорь Ясулович. Российская газета (рос.). 19 серпня 2023. Процитовано 19 серпня 2023.
  3. ↑ Москва для всех. Новая газета. 24 грудня 2010. Архів оригіналу за 11 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  4. ↑ Игорь Ясулович «Я приду на Болотную 6 мая». YouTube. 2 травня 2013. Процитовано 4 травня 2016.
  5. ↑ 21 сентября в Москве пройдет Марш мира. Уральская неделя. 19 вересня 2014. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  6. ↑ Открытка в крытку. Грани.ру. 15 грудня 2014. Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  7. ↑ Зоя Светова (23 травня 2015). Давай разрушим эту тюрьму. Эхо Москвы. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016. [Архівовано 2020-01-15 у Wayback Machine.]
  8. ↑ Евгений Шипилов (6 березня 2008). Свобода пресечена. Новые Известия. Архів оригіналу за 10 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016. [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.]
  9. ↑ Андрей Козенко (7 жовтня 2011). В Москве простились с Василием Алексаняном. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  10. ↑ Людмила Васина (2 березня 2009). Третья попытка Светланы Бахминой. Радио «Свобода». Архів оригіналу за 17 червня 2016. Процитовано 4 травня 2016.
  11. ↑ Открытое письмо деятелей культуры в защиту Светланы Бахминой. Пресс-центр Михаила Ходорковского и Платона Лебедева. 11 листопада 2008. Архів оригіналу за 30 грудня 2019. Процитовано 4 травня 2016.
  12. ↑ а б И. Ясулович: «Страна, в которой я живу, в таких процессах не нуждается». Пресс-центр Михаила Ходорковского и Платона Лебедева. 2 листопада 2009. Архів оригіналу за 6 вересня 2019. Процитовано 4 травня 2016.
  13. ↑ а б Деятели искусства, учёные и журналисты потребовали признать Ходорковского узником совести. NEWSru.com. 14 березня 2011. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  14. ↑ Интеллигенция призывает освободить Pussy Riot. Эхо Москвы. 27 червня 2012. Архів оригіналу за 8 січня 2017. Процитовано 4 травня 2016.
  15. ↑ Кто из деятелей культуры подписал письма за и против Pussy Riot. 812'Online. 1 серпня 2012. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016. [Архівовано 2020-01-15 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Игорь Ясулович: «Амнистию политзаключённым!». Эхо Москвы. 15 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 травня 2016.
  17. ↑ Ходатайство по мукам. Грани.ру. 5 листопада 2013. Архів оригіналу за 17 жовтня 2015. Процитовано 4 травня 2016.
  18. ↑ Юрий Тимофеев (23 квітня 2013). Публичные слушания по «болотному делу» прошли в Москве. Совершенно секретно. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 травня 2016.
  19. ↑ Болотное дело: итоги расследования. Грани.ру. 22 квітня 2013. Архів оригіналу за 16 березня 2014. Процитовано 4 травня 2016.
  20. ↑ Обращение сторонника. Ясулович Игорь Николаевич. Общественная приёмная. YouTube. 16 січня 2012. Процитовано 4 травня 2016.
  21. ↑ Иван Голунов, Олег Кашин, Дмитрий Великовский (24 січня 2012). Кандидатский минимум. Большой город. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016. [Архівовано 2020-01-15 у Wayback Machine.]
  22. ↑ Михаил Касьянов (14 вересня 2012). Заявление участников «Круглого стола 12 декабря». Эхо Москвы. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  23. ↑ Протестное движение. Круглый стол 12 декабря. Архів оригіналу за 14 червня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  24. ↑ Обращение инициативной группы по проведению Конгресса интеллигенции «Против войны, против самоизоляции России, против реставрации тоталитаризма» и письмо деятелей культуры в поддержку позиции Владимира Путина по Украине и Крыму. Новая газета. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 25 грудня 2014. Процитовано 4 травня 2016.
  25. ↑ Интеллигенция выступила против войны, самоизоляции России и реставрации тоталитаризма. Colta.ru. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 4 серпня 2018. Процитовано 4 травня 2016.
  26. ↑ Российская интеллигенция выступила против войны и реставрации тоталитаризма: «Не прогибаться. Не поддаваться лжи». NEWSru.com. 13 березня 2014. Архів оригіналу за 15 січня 2020. Процитовано 4 травня 2016.
  27. ↑ Мы с вами! Ответ российских кинематографистов украинским коллегам. Архів оригіналу за 21 травня 2017. Процитовано 15 січня 2020.

Література

  • Кино: Энциклопедический словарь. М., 1987. — С.524;
  • Кинословарь. Т. З. СПб., 2001. — С.456—457.

Джерела

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).