Шаферан Ігор Давидович
| Шаферан Ігор Давидович | |
|---|---|
| Народився | 13 лютого 1932  Одеса, Українська СРР, СРСР |
| Помер | 14 березня 1994 (62 роки) Москва, Росія |
| Поховання | Нове Донське кладовище |
| Країна |  СРСР Росія |
| Діяльність | письменник, поет, поет-пісняр |
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького |
| Знання мов | російська і українська |
| Мова творів | російська |
| Жанр | вірш і пісня |
 Шаферан Ігор Давидович у Вікісховищі | |
Шаферан Ігор Давидович — радянський і російський поет-пісняр.
Біографічні відомості
Народився 13 лютого 1932 р. в Одесі. Навчався в тому самому класі, що й Михайло Жванецький. Після школи працював механіком на китобойному судні. Потім навчався в Літературному інституті в Москві (курс Михайла Свєтлова). Помер 14 березня 1994 року[1]
Автор тексту пісень до багатьох кінофільмів, зокрема:
- «Ар-хі-ме-ди!» (1975)
- «Моя вулиця» (1971)
- «Подвиг Одеси» (1985, 2 с)
Також автор віршів до відомих пісень радянського періоду: «Если б не было войны», «Наши мамы», «Ненаглядная сторона», «Гляжу в озера синие», «Листья желтые», «Эх, сколько видано», «Ты говоришь мне о любви», «Белый танец», «Еще не вечер», «Ромашки спрятались», «Ходит песенка по кругу», «Песня о дублерах», «Парнишка», «Я у бабушки живу», «Ты замуж за него не выходи», «Снова мамин голос слышу», «Окна светятся», «Не волнуйся, мама», «Бродячие артисты», «Зачем вы, девушки, красивых любите?», «Мы желаем счастья вам» тощо.[1]
На честь поета 28 квітня 2017 року на фасаді будинку 87 по вулиці Мала Арнаутська в Одесі відкрито меморіальну дошку.[1]
Примітки
Джерела
|
Це незавершена стаття про письменника. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).