Тальков Ігор Володимирович
| Ігор Тальков | |
|---|---|
рос. Игорь Тальков  | |
 | |
| Тальков Ігор Володимирович | |
| Основна інформація | |
| Повне ім'я | Ігор Володимирович Тальков |
| Дата народження | 4 листопада 1956 |
| Місце народження | Грецівкаd, Щокінський районd, Тульська область, РРФСР, СРСР |
| Дата смерті | 6 жовтня 1991 (34 роки) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, РРФСР, СРСР |
| Причина смерті | вогнепальна рана |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Роки активності | 1970-і — 1991 |
| Громадянство |  СРСР,  Росія |
| Професія | поет, композитор, співак |
| Співацький голос | баритон |
| Інструменти | рояль, акордеон, гітара |
| Жанри | рок-музика, авторська пісня і нова хвиля |
| Magnum opus | KPSSd, Gospodin prezidentd, Ya vernusd, Chistye prudyd, Rossiya (song)d, Q4395764?, Q4146392?, Q4100868?, Kremlyovskaya stenad, Letny dozhd'd, Pamyat'd, Q4443067?, Stsenad і Q4468267? |
| Лейбли | Мелодія |
| Мати | Ольга Юліївна Тальковаd |
| У шлюбі з | Tatyana Talkovad |
| Діти | Ігор Ігорович Тальковd |
| Брати, сестри | Тальков Володимир Володимировичd |
| Автограф |  |
 Файли у Вікісховищі | |
Тальков Ігор Володимирович (рос. Тальков Игорь Владимирович; 4 листопада 1956, Грецівка, Тульська область, РРФСР, СРСР — 6 жовтня 1991, Санкт-Петербург) — радянський і російський поет, співак, актор і композитор.
Сім'я та походження
- Дід по батькові — Максим Максимович Талько — спадковий козак — українець[1]
- Бабуся по батькові — Олена Ан. Талько[2] — полька[1]
- Батько — Володимир Максимович Тальков (1907—1978)[3]
- Дід по матері — Юлій Рудольфович Швагерус — німець[3]
- Бабуся по матері — Тетяна Іванівна (до шлюбу Мокроусова) — ставропольська казачка[3]
- Мати — Ольга Юліївна Талькова (до шлюбу Швагерус)[3] (3 березня 1924 — 24 квітня 2007)[2], померла від раку стравоходу[4]
- Старший брат — Володимир Володимирович Тальков (нар. 14 квітня 1953) — скульптор, зробив пам'ятник Петру Столипіну в Саратові, спільно зі скульптором В'ячеславом Кликовим; у нього є два сини — племінники Ігоря: Володимир Тальков (нар. 1982)[5] і Георгій Тальков (нар. 20 квітня 2000)[4]. Володимир Тальков став концертним директором барда Миколи Ємеліна, він супроводжував Ігоря на концертах і під час запису пісень, коли вбили Ігоря, Володимир був у Гамбурзі. За словами Володимира, Ігор Тальков та Ірина Аллегрова дружили сім'ями[6].
Дитинство та молодість
Ігор Тальков народився 4 листопада 1956 року в дворянській сім'ї. Батьки були репресовані, познайомилися у в'язниці, де й народився старший син Володимир. Після реабілітації батьки не могли проживати в Москві, тому були відправлені для проживання в місто Щекіно. В дитинстві ходив у музичну школу по класу баяна. Також серйозно займався хокеєм, але не вступивши у школи жодного з московських клубів, сконцентрувався на музиці. У старших класах грав на гітарі та фортепіано. Нотної грамоти не знав. Після завершення школи Тальков вирішив вступити до театрального училища, але спроби були марними. Він пішов до Московського педінституту, де навчався на фізичному факультеті. Після півроку навчання залишає його та йде в армію. Саме там проявився його музичний талант і «бунтарство».
Професійна діяльність
З 1976 року Ігор Тальков починає професійно виступати на сцені. Але гострі «соціальні» тексти молодого поета не були сприйняті владою. Протягом 10 років Тальков писав пісні, не маючи можливості їх виконувати на сцені. В 1987 Ігор виконав пісню «Чистые пруды» композитора Давида Тухманова. Ця пісня зробила його відомим. Але він став відомий лише як ліричний виконавець балади, а не як співак, якому небайдужа доля його країни. У 1989 Тальков знявся у двох фільмах — «Князь Серебряный» та «За последней чертой».
Вбивство
Ігор Тальков загинув 6 жовтня 1991 року під час конфлікту за лаштунками Палацу спорту «Ювілейний» у Санкт-Петербурзі. Того дня співак мав виступати після співачки Азизи, однак її охоронець Ігор Малахов зажадав від організаторів змінити порядок виступів, що спричинило невдоволення команди Талькова.
Під час суперечки між Тальковим, Валерієм Шляфманом та Малаховим виникла бійка. За версією слідства, кікбоксер Малахов дістав пістолет і зробив кілька пострілів, після чого Шляфман відібрав зброю та почав стріляти сам. Одна з куль влучила в Ігоря Талькова, який помер на місці.
Дискографія
Прижиттєва
- Чистые пруды (1987)
Посмертна
- Россия (1991)[7]
- Моя любовь (1993)
- Этот мир (1993)
Відеокліпи
- Чистые пруды (1988)
- Россия (1989)
- Кремлёвская стена (1990)
- Уеду (1990, у дуеті зі своїм сином)
- Летний дождь (1991)
- Моя любовь (1991)
Критика
Висловлював антисемітські та проросійські погляди[8].
Андрій Макаревич на питання, як він ставиться до Талькова, відповів: «Я не шанувальник його творчості»[9] і обґрунтував свою позицію: «Поки на дворі стояв совок і у нормальних команд були проблеми, він співав виключно про Чисті ставки. А після перебудови, коли все можна, раптом таким сміливим виявився…»[10][11].
Про кон'юнктурність та ідейну еклектичність творчості Ігоря Талькова писав Андрій Мадісон у статті «Завитки на лайні...»(1999 г.)[12].
Журналіст Максим Кононенко у своїй статті «Хто вбив Ігоря Талькова?» назвав творчість Ігоря «лапідарною та прямолінійною соціальщиною», «покладеною на сусальну електричну музику». На його думку, Ігор Тальков — «посередній співак, посередній композитор і дуже поганий поет», а його тексти «нагадують фейлетони в журналі „Крокодил“… за що його й любив народ». Також у статті його названо «…співаком звичайного неосвіченого бидла. Того самого бидла, яке всі свої нерозв'язні проблеми звалює на уряд, а розв'язувані проблеми вирішує за допомогою кулака».[13] 27 вересня 2011 року Кононенко опублікував продовження своїх роздумів — статтю «Вогонь Вавилона», у якій назвав Талькова «відвертим плагіатором» у музичному плані, зазначив, що за часів його популярності російськомовна естрада опустилася, а «гідним» продовжувачем традицій Талькова став Стас Михайлов[14].
Примітки
- ↑ а б Ігор Тальков. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ а б Де дрімають мертві. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ а б в г Стаття — Співак Багатостраждальній Росії[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ а б Ігор Тальков. Архів оригіналу за 27 квітня 2013. Процитовано 20 серпня 2011. [Архівовано 2013-04-27 у Wayback Machine.]
- ↑ Володимир Тальков (рос.). Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ Володимир Тальков: Я працюю з виконавцем, схожим на Ігоря. Архів оригіналу за 18 листопада 2011. Процитовано 20 серпня 2011.
- ↑ Альбом був записаний для касети, але до релізу Тальков не дожив. Матеріал після загибелі співака був виданий на платівках.
- ↑ Тальков И. В. Монолог. — М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. — 416 с. — ISBN 5-04-008522-2. «Геноцид в отношении русского народа беспрепятственно процветал и набирал силу, но стоило только русским людям заявить о том, что они — русские, что у них есть богатейшая культура и история, из которой они не позволят выбросить ни одной страницы, как сразу же раздались испуганные вопли об „антисемитизме“, „шовинизме“, „национализме“, „антисоветизме“. Этот хитрый приём рассчитан на непосвящённых»
- ↑ Ко мне. Сайт Андрея Макаревича. Архів оригіналу за 5 жовтня 2013.
- ↑ Поэт несуществующей страны: 25 лет со дня смерти Игоря Талькова (рос.). Архів оригіналу за 28 листопада 2018. Процитовано 27 листопада 2018.
- ↑ Макаревич А. (2006–04–21 01:07:01). Вопрос от Сергея (vitamin S). // Ко мне. Сайт Андрея Макаревича. Архів оригіналу за 29 липня 2013. Процитовано 4 листопада 2011.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з неправильним форматом в діапазонах дат (посилання) Из кэша Яндекса: Ко мне. Сайт Андрея Макаревича[недоступне посилання з Октябрь 2019] - ↑ Андрей Мадисон. Завитки на дерьме (о художественном оформлении идеологии).
- ↑ Максим Кононенко. «Кто убил Игоря Талькова?» // Дни.ру.
- ↑ Кононенко М. Огонь Вавилона.
Посилання
|
Це незавершена стаття про співака. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).