Римарук Ігор Миколайович

Ігор Миколайович Римарук
Ігор Римарук на презентації збірки «Бермудський трикутник» у Києві, 2007
Ім'я при народженні	Ігор Миколайович Римарук
Народився	4 липня 1958 с. М'якоти, Ізяславський район, Хмельницька область
Помер	3 жовтня 2008 (50 років) Львів ·автомобільна аварія
Поховання	Личаківський цвинтар[1]
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поезія
Сфера роботи	поезія[2]
Alma mater	ННІ журналістики КНУ ім. Т. Шевченка
Знання мов	українська[2]
Мова творів	українська
Членство	Національна спілка письменників України
Автограф
Римарук Ігор Миколайович у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

І́гор Микола́йович Римару́к (4 липня 1958, М'якоти, Хмельницька обл. — 3 жовтня 2008, Львів) — український поет. Лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (2002). Президент Асоціації українських письменників. Радник Міністра культури України з питань книговидання (2007).

Народився 4 липня 1958 року в селі М'якоти Хмельницької області на історичній Волині в сім'ї сільських інтелігентів. Його батьки Римарук Микола Якович та Римарук Галина Василівна працювали вчителями в середній школі, яку Ігор закінчив на відмінно.

Писати вірші Ігор почав ще під час навчання в школі, юнацьке захоплення літературою вплинуло на вибір подальшого життєвого шляху. Після закінчення середньої школи успішно вступив і закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.

Працював у редакції газети «Вісті з України», у видавництві «Молодь», 1991-1994 роках ‑ завідувач редакції сучасної української літератури видавництва Дніпро (видавництво). З 1994 року ‑ заступник головного редактора, головний редактор, Сучасність (журнал)

Ініціатор створення Асоціації українських письменників (1996); від 1997— її віцепрезидент.

Восени 2008 року на одній із вулиць Львова поета збила автівка^[3]. Через кілька днів він помер.

Похований 6 жовтня 2008 року на 78 полі Личаківського цвинтаря.

Згодом, у часописі «Критика», опублікували посмертне слово поета і критика Костянтина Москальця, у якому зокрема йдеться:

Точна дата смерті Ігоря Римарука — 3 жовтня 2008 року — з'явилася в українській Вікіпедії буквально через кілька годин по тому, як ця смерть настала. <…> Він був поетом, височиною в пласкому поточному мовленні й існуванні, а височини, як відомо, першими притягують удари блискавиць та абсурду. Цинізму й нігілізму. І смерті, звичайно. Проте є одна незаперечна й універсальна істина, якої не обіймуть жоден Танатос і жоден абсурд. Усі вірші пишуться в теперішньому часі. Читаючи й перечитуючи їх, ми завжди в той час потрапляємо. Ми потрапляємо в час, у якому Ігор Римарук живий. І саме тому ми ніколи не будемо говорити про нього як про відсутнього — навіть знаючи точну дату на хресті й у Вікіпедії^[4].

У поезіях Римарука відчутний перманентний протест проти «легітимації», охрестоматійнення неомодерністських способів творення, спроба революційного формотворення в межах НМ-дискурсу. Римарук — вічний і відданий неофіт модернізму, один із безперечних предтеч ПМД-80, який уособив фаховість та ерудовану інтелігентність «вісімдесятників».

Упорядник антології нової української поезії «Вісімдесятники. Антологія нової української поезії» (1990, Едмонтон).

Вірші перекладали багатьма мовами світу, друкували в англо-, іспано-, польсько-, російсько-, румунсько-, шведсько-, німецькомовних антологіях української поезії.

Ігор Римарук та очолювана ним «Сучасність» стали у 1980-х спадкоємцями Зеров Микола Костянтинович і «Книгаря», тобто духу неокласичного модернізму 20-х років, назавжди, здавалося, знищеного сталінськими репресіями^[5].

• «Висока вода» (1984)
• «Упродовж снігопаду» (1988)
• «Нічні голоси» (1991)
• «Діва Обида» (2000, 2002)
• «Бермудський трикутник» (2007)
• «Сльоза Богородиці» (2009).
• «Божественний вітер: останні вірші» (2012)

• «Goldener Regen» («Золотий дощ», 1996, видавництво «Brodina», німецькою та українською мовами)
• «Доброе время Твое» («Твій добрий час», (2011), у російських перекладах Наталії Бельченко та Володимира Ільїна та в картинах Сергія Слєпухіна).

Національна премія України імені Т. Шевченка (2002; за книгу поезій «Діва Обида»).

• Літературні вечори в Українському Інституті Модерного Мистецтва, Чикаго, 1973—2006 // Укладачі: Віра Боднарук, Володимир Білецький. — Донецьк: Український культурологічний центр, 2006. — 140 с.

• Римарук Ігор Миколайович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 480.
• Ігор Римарук. Як радісно бути поетом… [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]
• Кость Москалець. Ігор Римарук, «Бермудський трикутник»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Віктор Неборак. Тернове небо Ігоря Римарука [Архівовано 6 жовтня 2017 у Wayback Machine.] // Сучасність. — 2009. — № 10. — С. 160—166.
• В очікуванні Різдва [Архівовано 8 червня 2013 у Wayback Machine.]
• Вірші на Поетиці [Архівовано 9 жовтня 2008 у Wayback Machine.]
• Душа Римарука витікала через вірші