YaChudo

Поклад Ігор Дмитрович

Переглядів: 0. Оновлено 05.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поклад.
Поклад Ігор Дмитрович
Основна інформація
Дата народження10 грудня 1941 Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце народженняФрунзе, Киргизька РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата смерті9 липня 2025[1] (83 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Місце смертіВорзель, Бучанський район, Київська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняБерковецьке кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Громадянство СРСР
 Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіїкомпозитор, кінокомпозитор, піаніст Редагувати інформацію у Вікіданих
ОсвітаКиївська муніципальна академія музики імені Рейнгольда Глієра і НМАУ «Київська консерваторія» Редагувати інформацію у Вікіданих
Праця в операхОдеський театр оперети
СпівпрацяЮрій Рибчинський,
Олександр Вратарьов
Нагороди
Орден Держави орден князя Ярослава Мудрого V ступеня орден «За заслуги» II ступеня орден «За заслуги» III ступеня
народний артист України заслужений діяч мистецтв УРСР Національна премія України імені Тараса Шевченка Відзнака Президента України «Національна легенда України»
www.poklad.com.ua
Q: Цитати у Вікіцитатах
CMNS: Файли у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

І́гор Дми́трович По́клад (10 грудня 1941, Фрунзе, Киргизька РСР — 9 липня 2025, Ворзель, Київська область, Україна) — видатний український композитор та опермейстер. Герой України (2021), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (1986), володар відзнаки Президента України «Національна легенда України» (2024). Народний артист України (1997), Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989).

Один із основоположників і класиків модерної української естрадної пісні другої половини XX століття. Автор культових творів, що увійшли до золотого фонду національної музичної культури («Очі на піску», «Зелен-клен», «Чарівна скрипка», «Тиха вода», «Дикі гуси», «Кохана»), створених у багаторічній співпраці з поетом Юрієм Рибчинським та іншими українськими митцями. Засновник і художній керівник популярного дівочого вокально-інструментального ансамблю «Мрія» (1966).

Зробив вагомий внесок у розвиток музичного театру та кіномистецтва України. Автор понад десятка популярних оперет і мюзиклів (зокрема класичної сценічної версії «Конотопської відьми», «Другого весілля в Малинівці», «Різдвяної ночі») та масштабної рок-опери «Ірод». Створив саундтреки до понад 40 художніх і документальних фільмів, а також написав музику до етапних українських анімаційних стрічок режисера Володимира Дахна (цикл «Як козаки…», повнометражний мультфільм «Енеїда»).

Життєпис

Народився у Фрунзе (тепер Бішкек, Киргизстан) у родині кадрового військового в евакуації. Після закінчення II СВ родина повернулася до УРСР, де в 1957 році Ігор закінчив [СШ № 4 в Тернополі та одночасно — семирічну музичну школу по класу фортепіано. У тому ж 1957 розпочав навчання на історико-теоретичному відділенні Київського інституту музики ім. Глієра. Після третього курсу Поклад перевівся на композиторський факультет Київської консерваторії, в клас професора Андрія Штогаренка, яку закінчив в 1967 році.

Ще як студент училища працював там концертмейстером і написав вісню у співавторстві з Борисом Олійником «Пісня не заблукає», що стала популярною у виконанні Костянтина Огнєвого.

1966 року до Поклада звертаються чиновники мінкульту з пропозицією організувати дівочий співочий колектив. Ігор Поклад створює унікальний на ті часи проєкт — вокально-інструментальний ансамбль «Мрія». Вже за перший рік свого існування колектив входить у всесоюзну гастрольну мережу. За кілька років «Мрія» стає лауреатом Всесоюзного конкурсу артистів естради, поряд з легендарними на той час «Піснярами». 1968 року Поклад вимушений припинити керування колективом через відбуття до лав Радянської армії. В армії познайомився з поетом-початківцем, згодом метром української пісні, Юрієм Рибчинським. Разом вони створили кілька знаменитих хітів і стали широковідомими.

За нових часів амбіційні творчі проєкти за браком засобів довелося згорнути. У 2014 році переніс кілька складних операцій[2]. Певний час співпрацював з Академічним ансамблем пісні та танцю ДПСУ[3]. У 2022 пережив російську окупацію, був евакуйований серед багатьох інших мешканців Ворзеля[4].

Помер у ніч із 8 на 9 липня 2025 року у віці 83 років у своєму будинку у Ворзелі[5][6]. Прощання з композитором відбулось 11 липня в Національній філармонії України, похований біля могили матері на Берковецькому кладовищі в Києві[7].

Театральна творчість

1973 року Ігор Дмитрович вирішив спробувати свої сили в театрі, він погоджується на пропозицію розпочати роботу над продовженням музичної п'єси «Весілля в Малинівці». З готовим твором він та Рибчинський прибули до Одеського театру оперети. Рішення про постанову версії Поклада було прийнято одноголосно і практично миттєво.

Наступною роботою опермейстера стала «Конотопська відьма», драматург Богдан Жолдак, написана в 1982 році ця оперета й досі не сходить зі сцен українських театрів. За словами театральних критиків ця п'єса вже давно стала класикою жанру. Усього за кілька років з'явилося ще півтора десятка мюзиклів.

Одним із пізніх сценічних творів композитора стала рок-опера «Ірод» за п'єсою Олександра Вратарьова. Її постановку здійснив Кримський академічний український музичний театр у 2013 році. Поклад прагнув показати рок-оперу також на київській сцені, однак за його життя цього не відбулося.[8]

У кінематографі

У пошуках нових вражень Поклад займався у галузі кінематографу, розпочавши співпрацю з режисером Леонідом Биковим та написавши музику до одного з його фільмів «Де ви, лицарі?». Загалом композитор працював у більш ніж 40-ка художніх фільмах. Найприкрішою своєю помилкою Ігор Дмитрович вважав відмову від роботи у фільмі «В бій ідуть тільки „старики“». Також перу композитора належить музика до класичних мультиплікаційних стрічок «Як козаки…» та «Енеїда».

Твори

Сценічні твори

  • музична комедія «Друге весілля в Малинівці» (Київ, 1974);
  • мюзикли «Конотопська відьма» (лібр. Жолдака, 1982)
  • «Серце моє з тобою» (лібр. Д. Шевцова, 1983)
  • «Різдвяна ніч» (за М. Гоголем, 1987)
  • «Засватана — невінчана», (за І. Карпенко-Карим)
  • «Чмир» (за М. Кропивницьким)
  • Рок-опера «Ірод» (п'єса Олександра Вратарьова, 2013)

для симфонічного оркестру

  • Скерцо (1962),
  • Симфонія (1970);

для струнного оркестру

  • Варіації на тему української народної пісні «Не співайте, півні» (1963);

для хору

пісні (понад 150), у тому числі

  • на слова І. Бараха:
    • Кохана (1963),
  • на слова Б. Олійника
    • Пісня про матір (1977),
    • Пісня не загубиться (1977),
  • на слова М. Ткача
    • Не питай мене (1977),
    • Моя Україна
  • на слова В. Герасимова
    • Світанкові роки
    • Добре світло (1977)
  • інші
    • Червона косинка (сл. Д. Луценко, 1977),
    • Гойдалка (сл. А. Вратарева, 1977),


Музика до фільмів

Нагороди

  • Національна легенда України (21 серпня 2024) — за визначні особисті заслуги у становленні незалежної України і зміцненні її державності, захисті Вітчизни та служінні Українському народові, вагомий внесок у розвиток національного мистецтва, спорту, охорони здоров'я, плідну благодійну та громадську діяльність[11].
  • Звання Герой України з врученням ордена Держави (9 грудня 2021) — за визначні особисті заслуги у розвитку національного музичного мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну плідну творчу діяльність[12]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (21 січня 2017) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю[13]
  • 2017 — спеціальна премія «Людина року 2016» ім. М. Вороніна «За високий стиль життя»
  • Орден «За заслуги» II ст. (10 грудня 2011) — за значний особистий внесок у розвиток вітчизняного музичного мистецтва, багаторічну плідну творчу діяльність та високу професійну майстерність[14]
  • Народний артист України (22 жовтня 1997) — за вагомий особистий внесок у розвиток національної культури та мистецтва, високий професіоналізм[15]
  • Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989)
  • 1986 — Шевченківська премія за повнометражні документальні фільми «Командарми індустрії», «Головуючий корпус», «Стратеги науки»[16]
  • 1978 — Диплом за фільм «Весь світ в очах твоїх» — на Республіканському кінофестивалі у Кременчуці.[17]

Примітки

  1. ↑ https://zn.ua/CULTURE/umer-izvestnyj-ukrainskij-kompozitor-ihor-poklad.html
  2. ↑ Термінової допомоги потребує легендарний український композитор Ігор Поклад!. Архів оригіналу за 19 вересня 2015. Процитовано 6 травня 2015. [Архівовано 2015-09-19 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Академічний ансамбль пісню і танцю [[Державна прикордонна служба України|ДПСУ]]. Наші автори. Архів оригіналу за 18 травня 2015. Процитовано 6 травня 2015. [Архівовано 2015-05-18 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Родину геніального українського композитора врятовано з Ворзеля. glavcom.ua (укр.). Процитовано 12 березня 2022.
  5. ↑ "Тече вода" і "Скрипка грає". Помер композитор Ігор Поклад. BBC News Україна. 9 липня 2025. Процитовано 9 липня 2025.
  6. ↑ Пішов з життя композитор Ігор Поклад, Укрінформ, 9 липня 2025
  7. ↑ Помер Ігор Поклад: останні роздуми генія про життя, музику і Україну. РБК-Украина (укр.). Процитовано 17 липня 2025.
  8. ↑ Ukrinform - zprávy z Ukrajiny | ČeskéNoviny.cz. www.ceskenoviny.cz. Процитовано 18 вересня 2026.
  9. ↑ Очі на піску. pisni.org.ua. Архів оригіналу за 16 жовтня 2024. Процитовано 27 липня 2025.
  10. ↑ Жива легенда української естради. rems.knukim.edu.ua. Архів оригіналу за 26 липня 2025. Процитовано 27 липня 2025.
  11. ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №509/2024 — Про нагородження відзнакою Президента України "Національна легенда України". president.gov.ua (укр.). Офіційне інтернет-представництво Президента України. 21 серпня 2024. Архів оригіналу за 22 серпня 2024. Процитовано 23 серпня 2024.
  12. ↑ Указ Президента України від 9 грудня 2021 року № 628/2021 «Про присвоєння І.Покладу звання Герой України»
  13. ↑ Указ Президента України від 21 січня 2017 року № 10/2017 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності України»
  14. ↑ Указ Президента України від 10 грудня 2011 року № 1121/2011 «Про нагородження І. Поклада орденом "За заслуги"»
  15. ↑ Указ Президента України від 22 жовтня 1997 року № 1174/97 «Про відзначення працівників культури і мистецтва»
  16. ↑ Лауреати премій ім. Тараса Шевченка. Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 17 лютого 2016. [Архівовано 2016-02-25 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Фільми та митці кіностудіі імені О. Довженка, удостоєні державних і республіканських премій, призів та нагород кінофестивалів в 1970—1980рр. електронна версія журналу «Світ екрану» («Мир экрана», «The World of Screen») — свідоцтво про державну реєстрацію в Україні КВ№ 4606 від 10.10.2002. 14 серпня 2004. Архів оригіналу за 12.10.2004. Процитовано 22 серпня 2011. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2004-10-12? (довідка) [Архівовано 2004-10-12 у Wayback Machine.]

Джерела та література

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).