Ів Мейєр
| Ів Мейєр | |
|---|---|
| Yves Meyer | |
 | |
| Народився | 19 липня 1939 (87 років) Париж |
| Країна |  Франція |
| Діяльність | математик  |
| Alma mater | Вища нормальна школа[1] Страсбурзький університет[2] Туніський ліцей Карноd[1] |
| Галузь | математика |
| Заклад | Університет Париж IX[3] École normale supérieure Paris-Saclay[3] Національне військове училище[1] Страсбурзький університет[1] Університет Париж XI[1] Політехнічна школа[1] Паризький університет Нантський університет[4] Консерваторія мистецтв і ремесел |
| Науковий керівник | Jean-Pierre Kahaned |
| Вчителі | Jean-Pierre Kahaned |
| Відомі учні | Паскаль Ошерd[2] Jean-Paul Allouched Guy Davidd Pierre-Gilles Lemarié-Rieussetd Patrik Anderssond[5] Michel Emsalemd[5] Gérard Bourdaudd[5] Abderrafiaa Elkalayd[5] |
| Аспіранти, докторанти | Паскаль Ошерd Pierre-Gilles Lemarié-Rieussetd[5] Aline Bonamid Jean-Lin Journéd[5] Albert Cohend[5] Noël Lohouéd[5] Marco Cannoned[5] Antoine Ayached[5] Lorenzo Brandolesed[5] Jean-Louis Clercd[5] Khalid Daoudid[5] Fabrice Planchond[5] Fatma Triguid[5] Freddy Paivad[5] Françoise Lust-Piquardd[5] Marc Frischd[5] François Gramaind[5] Stéphane Jaffardd[5] Martin Meyerd[5] Miguel Escobedod[5] Philippe Tchamitchiand[5] Chantale Tran-Oberled[5] Jean-Pierre Schreiberd[5] Sylvain Marie Jean-Sébastien Durandd[5] Sylvia Dobyinskid[5] Alain Ygerd[5] Michel Zinsmeisterd[5] Hong Xud[5] Xiaolong Lid[5] Jérôme Gillesd[5] Diego Chamorrod[5] Isabelle Martyd[6] |
| Членство | Французька академія наук Національна академія наук США Американська академія мистецтв і наук Інститут університетів Франціїd Американське математичне товариство[7][8] |
| Відомий завдяки: | вейвлети |
| Брати, сестри | Jean Meyerd |
| Нагороди |  |
 Ів Мейєр у Вікісховищі | |
Ів Ф. Мейєр (фр. Yves F. Meyer, фр.: [mɛjɛʁ]; нар. 19 липня 1939) — французький математик, один із засновників теорії вейвлетів, лауреат премії Абеля за 2017 рік.
Біографія
Ів Мейєр навчався в ліцеї Карно в Тунісі[9] і був першим на вступних екзаменах до Вищої нормальної школи в 1957[10]. Ступінь доктора філософії він отримав у 1966 під керівництвом Жана-П'єра Каана[11][12].
Працював викладачем колежу (1960—1963), асистентом професора в Страсбурзькому університеті (1960—1963), викладачем в Університеті Парі-Сюд (1966—1980), викладачем Політехнічної школи (1980—1986), викладачем в Університеті Парі-Дофін (1985—1995), старшим науковим співробітником CNRS (1995—1999), викладачем у Вищій нормальній школі Парі-Сакле (1999—2003), з 2004 року він — професор-емерит.
2010 року він отримав премію Гауса за фундаментальний внесок у теорію чисел, теорію операторів та гармонічний аналіз, а також за ключову роль в розробці теорії вейвлетів[11] 2017 року він став лауреатом премії Абеля «за ключову роль у розробці математичної теорії вейвлетів»[13].
Публікації
- Meyer (Y.), Nombres de Pisot, Nombres de Salem et Analyse Harmonique, Springer-Verlag, 1970.
- Meyer (Y.), Algebraic numbers and harmonic analysis, North-Holland, 1972.
- Meyer (Y.), Ondelettes et Opérateurs, Hermann, 1990.
- Meyer (Y.), Wavelets and Operators, Cambridge University Press, 1992. [Архівовано 24 березня 2017 у Wayback Machine.][14]
Нагороди та почесті
- Член Паризької академії наук з 1993[15].
- Премія Гауса за 2010[11].
- Член Американського математичного товариства з 2012[16].
- Премія Абеля за 2017 рік[17].
Див. також
Виноски
- ↑ а б в г д е http://images.math.cnrs.fr/Yves-Meyer-laureat-2010-du-prix.html
- ↑ а б Agence bibliographique de l'enseignement supérieur (France) Système universitaire de documentation — Montpellier: ABES, 2001.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ http://www.ouest-france.fr/pays-de-la-loire/nantes-44000/nantes-yves-meyer-ancien-prof-l-universite-obtient-le-prix-abel-5012173
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ https://www.theses.fr/1992PERP0133
- ↑ http://www.ams.org/fellows_by_year.cgi?year=2013
- ↑ http://www.ams.org/news?news_id=1680
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 27 березня 2020. Процитовано 17 травня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Société de Mathématiques Appliquées et Industrielles : Yves Meyer (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ а б в Carl Friedrich Gauss Prize – Yves Meyer. International Congress of Mathematicians 2010, Hyderabad, India. Архів оригіналу за 23 вересня 2010. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Yves F. Meyer(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
- ↑ The Abel Prize Laureate 2017. www.abelprize.no (англ.). Архів оригіналу за 26 травня 2017. Процитовано 21 березня 2017. [Архівовано 2017-05-26 у Wayback Machine.]
- ↑ Chui, Charles K. (1996). Review: Wavelets and operators, by Yves Meyer; A friendly guide to wavelets, by Gerald Kaiser. Bull. Amer. Math. Soc. (N.S.). 33 (1): 131—134. doi:10.1090/s0273-0979-96-00635-0. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
- ↑ Académie des Sciences: Yves Meyer. [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.]
- ↑ List of Fellows of the American Mathematical Society [Архівовано 2019-02-03 у Wayback Machine.], retrieved 4 February 2013.
- ↑ Abel Prize 2017: Yves Meyer wins 'maths Nobel' for work on wavelets. The Guardian. 21 березня 2017. Архів оригіналу за 23 березня 2017. Процитовано 25 березня 2017.
Посилання
- Société Mathématiques de France: Лекція Іва Мейєра (2009) [Архівовано 23 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Ів Мейєр(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».
- Премія Гауса 2010 [Архівовано 26 серпня 2012 у WebCite]
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).