YaChudo

Ів Енслер

Переглядів: 0. Оновлено 06.11.2026.

Ів Енслер
англ. Eve Ensler Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася25 травня 1953[1][2][…] (73 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна США Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьакторка, драматургиня, автобіографка, письменниця, активістка за права жінок, кінорежисерка, режисерка Редагувати інформацію у Вікіданих
Сфера роботитворче та професійне письмоd[5], театр[5], фільм[5], фемінізм[5] і жіноча сексуальність[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materМіддлбері-коледжd і Scarsdale High Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[6][5][7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творіванглійська Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокфемінізм
Жанрдрама Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusМонологи вагіни Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіябуддизм Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиДілан Макдермотт Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

грант Гуггенгайма (1999)

Isabelle Stevenson Awardd (2011)

Сайт: eveensler.org Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Ів Енслер у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ів Енслер (англ. Eve Ensler) — американська драматургиня, артистка, феміністка та активістка. Мемуаристка, насамперед відома як авторка п'єси «Монологи вагіни»[8][9][10].

На 65 церемонії премії «Тоні» (2011) Енслер стала лауреаткою премії Ізабель Стівенсон, що вручається людям з театральної спільноти, які здійснили значний волонтерський внесок у галузі гуманітарної та соціальної роботи, чи благодійних організацій. Енлестер отримала цю нагороду за створення некомерційного руху «V-Day», який збирає кошти та ознайомлює громадськість про насильство проти жінок.

Біографія

Ів Енслер народилася 25 травня 1953 року У Нью-Йорку, США. Друга з трьох дітей службовця харчової промисловості Артура Енслера та Кріс Енслер.[11][12][13] Своє дитинство провела у північній околиці міста Скардейл.[13] Її батько єврей, а матір — християнка;[14] росла переважно серед єврейської спільноти.[15] Нині Енслер дотримується вчень Нітірен-сю, зокрема займається йогою та читає мантру Наму-Мьо-Хо-Рен-Ге-Кьо.[16][17][18]

Протягом п'яти років (з 5 до 10 років) її батько здійснював проти Ів фізичне та сексуальне насильство. Енслер описує своє дитинство такими словами: «[Я була] надзвичайно сумною, злою та надто зухвалою. Дівчинкою з брудним волоссям. Нікуди не вписувалася.»[13]

Ів Енслер навчалася в Мідделберзькому коледжі в Вермонті, де здобула репутацію войовничої феміністки. Після закінчення коледжу (1975) Енслер перебувала у кількох стосунках, які мали насильницький характер, почала вживати наркотики і алкоголь. 1978 року одружилася з Річардом Діланом МакДермоттом, 34-річним барменом, який переконав її пройти лікування в реабілітаційному центрі від наркотичної залежності.[13] У 23-річному віці Енслер усиновила Марка Ентоні МакДермотта, 16-річного сина від першого шлюбу її чоловіка.[19] Вони налагодили добрі стосунки, і Енслер стверджувала, що цей досвід навчив її «як стати люблячою людиною». Після того, як Енслер пережила викидень, Марк взяв собі ще одне ім'я — Ділан, яким планувалося назвати дитину. 1988 року Енслер та батько ДІлана розійшлися, оскільки за словами останнього їй [Енслер] «потрібна була незалежність, свобода». В одній із статей «Сідней морнінг геральд» йшлося: «Після розлучення вона вступила у довготривалі стосунки із митцем та психотерапевтом Аріелем Орр Джорданом, але зараз самотня, що у певний спосіб відповідає її кочовому способу життя — вона має помешкання в Нью-Йорку та Парижі, але більшу частину свого часу перебуває у подорожах».[20]

У червні 2010 року Енслер написала в статті для газети «Гардіан», як вона боролася з раком матки.[21] Окрім того, вона описала свій досвід боротьби з хворобою у мемуарах «У тілі світу» (англ. In The Body of the World).[22]

Монологи вагіни

1996 року світ побачила найвідоміша п'єса Ів Енслер — «Монологи вагіни». Вперше твір поставлено у підвалі вуличного кафе «Корнелія» у Гринвіч-Вілледжі. П'єсу перекладено 48 мовами і поставлено на театральних сценах у понад 140 країнах. Серед знаменитостей, які виконували ті, чи інші ролі у постановках п'єси: Джейн Фонда, Вупі Голдберг, Ідіна Мензел, Гленн Клоуз, Сьюзен Серендон, Марін Мацці, Сінді Лопер, Мері Теста, Сандра О та Опра Вінфрі.

1996 року Ів Енслер отримала премію «Обі» за найкращу нову п'єсу, а 1999 року — Грант Гуггенгайма за досягнення у галузі драматургії. Також авторка здобула премію Берілла Керр у галузі драматичного мистецтва, премію Еліот Нортон за видатний сольний виступ, а також премію Джері у галузі театрального мистецтва.[23][24]

2006 року Чарльз Ішервуд, театральний критик з «Нью-Йорк Таймз», так висловився щодо п'єси: «це можливо один із найважливіших творів політичного театру останнього десятиліття»[25].

2007 року у підвальному приміщені Музею ідей відбулася львівська прем'єра спектаклю «Монологи вагіни», режисером якого став Вадим Сікорський. Окрім уривків п'єси Ів Енслер (перекладач — Віктор Морозов), постановка містила також й історії жінок з міста Лева.[26] У постановці п'єси взяли участь такі акторки: Мар'яна Кучма, Мирослава Сполук та Ірина Кулак[27].

Активізм

Ів Енслер — відома феміністична активістка, яка бореться з насильством проти жінок та дівчат. 1998 року після власного виконання п'єси «Монологи вагіни», вона вирішила створити некомерційний рух «V-Day», який сприяє збільшенню обізнаності людей про проблему насильства проти жінок та дівчат та завдяки щорічній постановці п'єси «Монологи вагіни» збирає кошти, які витрачаються на подолання цієї проблеми. Станом на 2010 рік, рух «V-Day» влаштував свої заходи у більш ніж 1,500 місцях у США та по всьому світу та зібрав понад 100 млн доларів.[28]

Переклади українською

  • Ів Енслер. Монологи вагіни. — К. : BookChef, 2018. — 176 с. — ISBN 978-617-7559-56-5.

Примітки

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ SNAC — 2010.
  3. ↑ Internet Broadway Database — 2000.
  4. ↑ Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
  5. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  6. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  7. ↑ CONOR.Sl
  8. ↑ Dominus, Susan (10 лютого 2002). Eve Ensler wants to save the world. The New York Times. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 24 березня 2016. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  9. ↑ Klein, Alvin (9 грудня 2001). Melding drama with politics. The New York Times. Архів оригіналу за 20 жовтня 2018. Процитовано 24 березня 2016. {{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у: |publisher= (довідка)
  10. ↑ «Politics, Power and Passion» [Архівовано 24 червня 2017 у Wayback Machine.], the New York Times, December 2, 2011. Please see the fifth segment by Eve Ensler.
  11. ↑ Eve Ensler. The L Word Art. 2012. Архів оригіналу за 29 червня 2012. Процитовано 24 березня 2016.
  12. ↑ Insecure at Last: A Political Memoir – Eve Ensler – Google Books. Books.google.ca. Архів оригіналу за 27 грудня 2016. Процитовано 16 травня 2013.
  13. ↑ а б в г Plummer, William. V for Victory – Real People Stories, Eve Ensler. People.com. Архів оригіналу за 15 квітня 2016. Процитовано 16 травня 2013.
  14. ↑ Pfefferman, Naomi (8 грудня 2005). Navel Gazing with Eve Ensler. Jewish Journal. Процитовано 24 березня 2016.
  15. ↑ Eve Ensler – The Body After Cancer. On Being with Krista Tippett. Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 17 червня 2015. [Архівовано 2015-06-12 у Wayback Machine.]
  16. ↑ Just Tell The Truth. ShamhalaSun.com. 1 травня 2009. Архів оригіналу за 2 серпня 2014. Процитовано 13 жовтня 2013. [Архівовано 2014-08-02 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Eve Ensler Feature Interview. NewSun.com. 3 травня 2001. Архів оригіналу за 7 липня 2014. Процитовано 13 жовтня 2013.
  18. ↑ Kelmenson, Kalia (1 травня 2013). Two Minutes With Eve Ensler. Spirituality & Health. Архів оригіналу за 31 липня 2017. Процитовано 13 жовтня 2013.
  19. ↑ McDermott, Shiva Rose. «V-Day Activist Spotlights: Shiva Rose McDermott» Vday.org [Архівовано 3 червня 2009 у Wayback Machine.] Retrieved 2009-10-26
  20. ↑ Saner, Emine (14 січня 2012). Interview: Eve Ensler. Sydney Morning Herald. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 24 березня 2016.
  21. ↑ Ensler, Eve (10 червня 2010). My cancer is arbitrary. Congo's atrocities are very deliberate. The Guardian. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 24 березня 2016.
  22. ↑ Ensler, Eve (5 березня 2015). The body after cancer. Архів оригіналу за 18 листопада 2016. Процитовано 24 березня 2016. [Архівовано 2015-06-12 у Wayback Machine.]
  23. ↑ Gates, Anita (4 жовтня 1999). A body part returns as the leading lady. The New York Times. Архів оригіналу за 29 червня 2019. Процитовано 24 березня 2016.
  24. ↑ Rizzo, Frank (6 лютого 2018). Variety Off Broadway Review. Variety. Архів оригіналу за 23 червня 2018.
  25. ↑ "The Culture Project and Plays that Make a Difference, " [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.] the New York Times, September 3, 2006.
  26. ↑ ІНТИМНА СПОВІДЬ ЗАНЬКІВЧАН, АБО «МОНОЛОГИ ВАГІНИ» ПО-ЛЬВІВСЬКИ. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018. [Архівовано 2021-12-19 у Wayback Machine.]
  27. ↑ «Монологи вагіни» проти занудства американської агітки — рахунок 5:0 на нашу користь!. Архів оригіналу за 2 жовтня 2018. Процитовано 2 жовтня 2018.
  28. ↑ Moscatello, Caitlin (13 лютого 2014). Here are one billion reasons to get up and dance on Valentine's Day. Glamour. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 24 березня 2016.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).