YaChudo

Поп Іван Іванович

Переглядів: 0. Оновлено 10.11.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Поп.
Поп Іван Іванович
Народився26 травня 1938 Редагувати інформацію у Вікіданих
Страбичово, Мукачівський район, Закарпатська область Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 вересня 2023[1] (85 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Хеб, Чехія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьісторик, історик культури, політолог, славіст, bohemicist, культуролог, мистецтвознавець Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьісторія[2], богемістика[2], слов'янознавство[2], культурологія[2] і політологія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут слов'янознавства РАНd Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор історичних наук

Іва́н Іва́нович Поп (26 травня 1938, Страбичово, Підкарпатська Русь, Чехословаччина — 14 вересня 2023, Хеб, Чехія) — радянський історик — славіст, публіцист.

Біографія

У 1955—1960 роках навчався в Ужгородському університеті, на історичному факультеті, звідки був виключений. У 1963–1966 рр. навчався в аспірантурі Інституту слов'янознавства і балканістики АН СРСР (Москва). Закінчивши навчання, з 1967 по 1992 рік працював у цьому інституті, де захистив 1966 року кандидатську дисертацію, а 1988-го — докторську. У 1988—1992 роках був головним редактором журналу «Советское славяноведение» («Радянське слов'янознавство»). Переїхавши з Москви в Ужгород, у 1992—1994 роках обіймав посаду професора історії в Ужгородському університеті та директора новоствореного Інституту карпатознавства. Не зустрівши прихильності до ідей політичного русинства, у 1994 році переїхав до Чехії[3]. Працював у гімназії міста Хеб.

Лауреат премії Schola Ludus за педагогічну майстерність (Чехія-ФРН, 1998), премії і медалі ім. Антонія Годинки (Угорщина, 2009) за видатні досягнення в справі збереження русинської культури, науки, традицій і материнської мови (2009).

Виступав з критикою пропозицій про зближення карпаторусинської мовної норми з російською мовою і в цілому проти русифікації:

Я 30 років прожив в серці Росії, Москві, але росіянином від цього не став, а можливо, саме тому і не став, що чітко бачив абсолютно особливий російський менталітет, який ніяк не співвідноситься з нашим русинським. Абсолютно відмінне розуміння ними, росіянами, своїх національно-державних завдань, масштабних, можна сказати — планетарних. Наші регіональні, середньоєвропейські інтереси вони зрозуміти не можуть не в силу якоїсь злої волі, а через своє загальноконтинентальне, світове положення. Наш рідний край, Підкарпатська Русь, був для них — і залишається зараз для України — тільки вигідним стратегічно-геополітичним плацдармом за карпатськими перевалами, в Центральній Європі. Адже відомо їхнє, росіян, визначення нашого краю: "все тут добре, тільки місцевих забагато!»[4].

Брат Дмитро Іванович Поп — історик і культуролог, учасник промосковського «Сойму підкарпатських русинів».

Основні роботи

Іван Поп — автор також близько 200 статей зі славістики, ряду монографій і енциклопедій. Публікувався російською, русинською, українською, англійською, французькою, німецькою, словацькою та чеською мовами.

  • В горах и долинах Закарпатья. Москва: Искусство, 1971. (серія «Дороги к прекрасному»). (У співавторстві).
  • Чехословацко-венгерские отношения, 1935—1939. Москва, 1972.
  • Чехословакия — СССР, 1941—1947. Москва, 1990.
  • Искусство Чехии и Моравии IX — начала XVI века. Москва, 1978.
  • Ужгород-Мукачево. (англійською та французькою мовами). Москва, 1987, у співавторстві.
  • Краткая история Чехословакии. Москва, 1988, у співавторстві.
  • Энциклопедия Подкарпатской Руси. Ужгород, 2001, у співавторстві.
  • Енциклопедія історії і культури Підкарпатської Руси Торонто, 2002, Ужгород, 2011, англійською і українською мовами, у співавторстві з Полом Робертом Магочі)
  • Pop, Ivan. Malé dejíny Rusínov. Vydalo Združenie inteligencie Rusínov Slovenska. Bratislava, 2011. ISBN 978-80-970354-4-0

Примітки

  1. ↑ а б Медвідь П. Вмер вызначный русиньскый ученый, історік Іван Поп — 2023.
  2. ↑ а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  3. ↑ Красовський І. Д. Поп Іван Іванович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2026. — ISBN 966-02-2074-X.
  4. ↑ https://rusin8.webnode.ru/news/a2004-diskusija-o-kodifikatsii/

Література

  • Енциклопедія Підкарпатської Русі. — Ужгород, 2006. — С. 299—300.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).