Паскевич Іван Федорович
| Іван Паскевич | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
рос. Иван Фёдорович Паскевич  | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Народження | 8 (19) травня 1782[1][2][…] Полтава, Новоросійська губернія, Російська імперія[4] | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Смерть | 1 лютого 1856[2][4] (73 роки) Варшава, Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Поховання | Каплиця Паскевичівd | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Національність | українець | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Країна | Річ Посполита Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Приналежність | Шаблон:Військо Запорозьке (Гетьманщина), Російська імперія | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Освіта | Пажеський корпус | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Роки служби | 1800–1856 | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Звання | генерал-фельдмаршал | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Війни / битви | Салтановка, Смоленськ, Бородіно, Вязьма, Дрезден, Лейпциг | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Титул | граф Ериванський, найясніший князь Варшавський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Рід | Паскевичі | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Діти | син Федір Паскевич | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Автограф |  | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
 Паскевич Іван Федорович у Вікісховищі | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Іва́н Фе́дорович Паске́вич (8 (19) травня 1782, Полтава — 20 січня (1 лютого) 1856, Варшава) — російський військовий діяч українського походження, генерал-фельдмаршал (з 1829-го), граф Єреванський (від 1828-го), намісник Королівства Польського («найясніший князь Варшавський») (від 1831-го).
Життєпис
Походив із козацько-старшинського роду Полтавського полку, що вів своє походження від Паська, знатного військового товариша в армії гетьмана Богдана Хмельницького.
Згідно з дослідженням В. Модзалевського, прямий предок Івана Паскевича — військовий товариш Полтавського полку Федір Цалий, який жив на рубежі 17—18 століть. Його син Яків носив прізвище Пасько-Цалий. Онук — Іван Якович (прапрадід полководця) — перший почав писатися Паскевичем.[6]
Батько Івана, Федір Григорович Паскевич, був колезьким радником, очолював Верховний земський суд Вознесенського намісництва. Володів маєтками у Полтавській губернії, мав 500 душ кріпосних селян.
Мати Ганна Йосипівна (до шлюбу Коробанько або Коробовська) — білоруська дворянка, володіла у Могильовській губернії родовим маєтком — селом Щеглиця.
Освіта
1800 — закінчив Пажеський корпус.
Від 1800 р. почав військову службу в Преображенському полку.
Кар'єра
Учасник російсько-турецької війни 1806—1812. Під час цього конфлікту отримав п'ять бойових орденів (зокрема Св. Георгія 3-го та 4-го ступенів), золоту шаблю з написом «За хоробрість» і чин полковника.
Був незабаром призначений командиром Смоленського мушкетерського полку, який перебував у м. Гірсові. У листопаді 1810-го року за відзнаку в Батинській битві Паскевича підвищили до звання генерал-майора та призначили до Києва, де він сформував новий полк з місцевих гарнізонних батальйонів, і в 1811—1814 рр. був командиром 2-ї бригади 26-ї піхотної дивізії. Формування полку було нелегкою справою через початковий брак дисципліни «штрафбатівців» та відсутність досвідчених офіцерів. Для виправлення цього стану і бойового злагодження Паскевич переніс розташування формації за місто та за три місяці напружених тренувань вивів Орловський полк на пристойний рівень[7]. Від 1812-го року командувач 26-ї піхотної дивізії, з якою пройшов шлях франко-російської війни. Дивізія Паскевича відзначилася у важких боях під Салтановкою і під Смоленськом.
У 1814—1817 рр. був начальником 2-ї гренадерської дивізії.
У Бородінській битві генерал зі своєю дивізією захищав редут, який увійшов в історію під назвою «Батарея Раєвського». З шести полків його дивізії залишилося близько 1200 чоловік — неповний полк. За Бородіно нагороджений орденом Св. Анни. Невдовзі вміло керував в боях під Малоярославцем, під Вязьмою та під Красним, за що отримав орден Св. Володимира II-го ступеня. У 1813 році Паскевич очолював дивізію у баталіях Дрездена та Лепціга, за що отримав звання генерал-лейтенант.
Як бойовий генерал, Паскевич критично оцінював період Аракчеєвщини, що запанував в армії після війни:
«Я вимагав, — писав він у своїх записках, — суворої дисципліни і служби … але я не дозволяв акробатства із носками і колінами вояк, я переслідував жорстокість і самоуправство, а сумлінних і хоробрих офіцерів оберігав».[8]
У 1817 році одружився з Єлизаветою Грибоєдовою.
3 1825 — командир корпусу. З 1826 командував військами у Закавказзі, з березня 1827-го — намісник Кавказу.
Під час російсько-перської війни 1826—1828 російська армія під командуванням Паскевича зайняла Тебриз, а згодом і весь Азербайджан.
Під час чергової російсько-турецької війни (1828—1829), очолені Паскевичем російські частини оволоділи фортецями Карс і Ерзурум (Арзрум). За взяття фортеці Ерзурум, яка підкорилася іноземним завойовникам уперше з часів римського панування, Паскевич був нагороджений орденом св. Георгія I-го ступеня.
1831 — керував придушенням Польського визвольного повстання 1830—1831, після чого був призначений намісником Царства Польського. Терором спиняв розвиток визвольних рухів на контрольованій території, почасти в українських регіонах. У 1847 році для активізації каральних заходів за пильнованою жандармами справою Кирило-Мефодіївського товариства санкціонував арешт і обшук варшавською поліцією П.Куліша та В.Білозерського, доставку Третьому відділу Власної Його імператорської величності канцелярії їхніх паперів, у тому числі з позацензурними віршами Т.Шевченка.
1849 — російські війська під командуванням Паскевича брали участь у придушенні революції в Угорщині.
Під час Кримської війни — головнокомандувач російськими військами на західних кордонах імперії та на Дунаї (березень 1854).
9 червня 1854 отримав контузію і мусив піти у відставку. Здоров'я і сили Паскевича згасали, помер 20 січня 1856 року. Згодом перепохований у Гомелі. Незадовго до своєї смерті заповів у фонд державного інвалідного капіталу суттєву на той час суму в 50 тис. рублів сріблом. На ці гроші він заповів утримувати щорічно 200 осіб колишніх воїнів — інвалідів з нижніх чинів.
Див. також
Примітки
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ а б Brockhaus Enzyklopädie — F.A. Brockhaus, 1796.
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ а б Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ МЕМОРІАЛЬНУ ДОШКУ РОСІЙСЬКОМУ ГЕНЕРАЛУ ПАСКЕВИЧУ ДЕМОНТУВАЛИ Й ПЕРЕДАЛИ В КРАЄЗНАВЧИЙ МУЗЕЙ
- ↑ Лукомський Г. К., Модзалевський В. Л. Малоросійський гербовник, 1993 р.-С.132 — 213 с. (з додатками)
- ↑ Приготовления к войне, формирование новых полков, и в том числе Орловского пехотного.
- ↑ Паскевич Иван Федорович (1782 – 1856)
Джерела та література
- Усенко П. Г. Паскевич (Паськевич) Іван Феодорович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 81—82. — ISBN 978-966-00-1142-7.
Посилання
- Паскевич Іван Федорович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 787-788.
- Паскевич — Задунайський Іван Федорович
- Іван Паскевич: блискучий полководець на службі «Жандарма Європи»
- Украинский непобедимый…Как Иван Паскевич полтавчан от переселения спас
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).