YaChudo

Корсак Іван Феодосійович

Переглядів: 0. Оновлено 26.10.2026.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Корсак.
Іван Феодосійович Корсак
Іван Феодосійович Корсак
Ім'я при народженніІван Корсак
Народився15 вересня 1946
смт.Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл.
Помер7 грудня 2017 (71 рік)
м. Луцьк Волинської обл.
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьпрозаїк, журналіст
Знання мовукраїнська[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Жанрпубліцистика, повість
Преміїпремія імені В'ячеслава Чорновола 2007 року
премія імені Агатангела Кримського
Міжнародна літературна премія імені Гоголя
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
орден Архистратига Михаїла
CMNS: Корсак Іван Феодосійович у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Іва́н Феодо́сійович Ко́рсак (15 вересня 1946, Заболоття — 7 грудня 2017, Луцьк) — український письменник і журналіст. Почесний громадянин Луцька.

Біографія

Народився 15 вересня 1946 року у смт. Заболоття Ратнівського р-ну Волинської обл. Навчаючись у Заболоттівській середній школі, вперше спробував писати поезію та прозу. Після закінчення школи вступив на агрономічний факультет Української сільськогосподарської академії, де навчався до 1969 року. Одночасно працював на Заболоттівському деревообробному заводі[2].

Навесні 1966 року почав працювати кореспондентом у ратнівській районній газеті, де опікувався темою сільського господарства. З грудня 1968 року працював у старовижівській газеті «Сільські новини»[2].

У 1973 році вступив на перший курс відділення журналістики Вищої партійної школи при ЦК КПУ. Навчався стаціонарно, співпрацював з українським телебаченням і радіо, готував репортажі. В 1975 році очолив районну газету Камінь-Каширщини «Радянське життя»[2].

У часи Перебудови виступав за демократизацію преси, газета «Радянське життя» стала фактично органом Народного Руху. В 1990 році Корсак став редактором газети Луцької міської ради «Народна трибуна», що виходила в 1990—1995 роках[2].

Наступницею «Народної трибуни» стала газета «Сім'я і дім», що стала виходити в 1996 році. Корсак був її шефредактором до 2014 року, працював також редактором радіо «Сім'я і дім»[2]. «Сім'я і Дім» була першою газетою на Волині, яка виходила у комп'ютерному наборі[3].

Був депутатом Волинської обласної ради кількох скликань, у п'ятій каденції — головою постійної комісії з питань культури, духовності та ЗМІ[2]. В 2006 році отримав звання почесного громадянина Луцька[4].

У 2017 році кандидатуру Івана Феодосійовича Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка висунуло на здобуття Шевченківської премії[5].

Помер 7 грудня 2017 року[2].

Син Івана Корсака, Віктор Корсак, став одним із засновників Музею сучасного українського мистецтва Корсаків, що відкрився у 2018 році в Луцьку[6].

Іван Корсак у 2016 році

Твори

  • «Тіні і полиски» — Київ: Рад. письменник, 1990
  • «Покруч» — Луцьк: Надстир'я, 1991. — 174 с. — ISBN 5-7707-0395-4
  • «Оксамит нездавнених літ»  — Луцьк: Волинська друкарня, 2000
  • «Гетьманич Орлик»  — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2006
  • «Імена твої, Україно»  — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007
  • «Таємниця святого Арсенія»  — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2008
  • «Тиха правда Модеста Левицького»  — Київ: Ярославів Вал, 2009
  • «Капелан Армії УНР»  — Київ: Ярославів Вал, 2009
  • «Отаман Чайка» — Київ: «Ярославів Вал», 2010
  • «Діти Яфета»  — Київ: «Ярославів Вал», 2010
  • «Корона Юрія II» — Київ: «Ярославів Вал», 2011
  • «KARŪNOS DEIMANTO PASLAPTIS „Секрети королівського діаманта“» — м. Вільнюс, видавництво «Евгрімас», 2011
  • «Завойовник Європи» — Київ: «Ярославів Вал», 2011
  • «Немиричів ключНемиричів ключ» — Київ: «Ярославів Вал», 2012
  • «На межі»  — Київ: «Ярославів Вал», 2013
  • «Мисливці за маревом» — Київ: «Ярославів Вал», 2014
  • «Борозна у чужому полі» — Київ: «Ярославів Вал», 2014
  • «Перстень Ганни Барвінок» — Київ: «Ярославів Вал», 2015
  • «Вибух у пустелі» — Київ: «Ярославів Вал», 2015
  • «Запізніле кохання Миклухо-Маклая» — Київ: «Ярославів Вал», 2016
  • «Dzieci Jafeta» — Warszawa: «Pracownia», 2016
  • «На розстанях долі» — Київ: «Ярославів Вал», 2017
  • «Із кореня дужого. Путівцями героїв історичних романів Івана Корсака» — Київ: «Ярославів Вал», 2018
  • «За серпанком, загадковим серпанком» — Київ: «Ярославів Вал», 2018
  • «Отаман Чайка» — Київ: «Ярославів Вал», 2018
  • «Отаман Чайка. Немиричів ключ. Романи» — Київ: «Ярославів Вал», 2020
  • «Таємниця святого Арсенія. Мисливці за маревом. Романи» — Київ: «Ярославів Вал», 2020"
  • «Тиха правда Модеста Левицького. Капелан армії УНР. Гетьманич Орлик» — Київ: «Ярославів Вал», 2021
  • «Корона Юрія II. Завойовник Європи» — Київ: «Ярославів Вал», 2021
  • «Перстень Ганни Барвінок. Запізніле кохання Миклухо-Маклая» — Київ: «Ярославів Вал», 2021
  • «Борозна у чужому полі. Вибух у пустелі. Романи» — Київ: «Ярославів Вал», 2022

Твори Івана Корсака перекладено литовською, польською, англійською, білоруською, російською та турецькою мовами[5].

Нагороди та почесні відзнаки

Дослідження творчості

2025 року у видавництві Терен вийшла друком книга Ігоря Гургули «Лоза Святого Симеона» — дослідження життєвого і творчого шляху Івана Корсака.[8]

Вшанування пам'яті

Могила Івана Корсака

Видавництво «Ярославів Вал»[9] за ініціативи сина Івана Корсака, Віктора Корсака[6], у 2018 році заснувало Літературну премію імені Івана Корсака, що присуджується за твори про історію України. Нагородження переможців відбувається в день народження Івана Корсака (15 вересня) у Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків у Луцьку[9].

На могилі Івана Корсака біля села Гаразджа встановлено його бюст.

Примітки

  1. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ а б в г д е ж Корсак Іван Феодосійович. istvolyn.info. Процитовано 13 вересня 2022.
  3. ↑ Портрет зі спогадів. Яким запам’ятали Івана Корсака колеги та друзі. kultura.rayon.in.ua (укр.). 24 листопада 2021. Процитовано 14 вересня 2022.
  4. ↑ Почесні громадяни Луцька: хто вони і чому (ІМЕНА). konkurent.ua (укр.). Процитовано 14 вересня 2022.
  5. ↑ а б Помер відомий письменник, журналіст, почесний громадянин Луцька Іван Корсак. lutsk.rayon.in.ua (укр.). 7 грудня 2017. Процитовано 14 вересня 2022.
  6. ↑ а б Відомого волинського бізнесмена та мецената нагородили почесною премією. volyn.tabloyid.com. Процитовано 14 вересня 2022.
  7. ↑ Біограф нашого народу. Світлій пам’яті Івана Корсака (1946–2017) : Книги у фондах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського. www.nbuv.gov.ua. Процитовано 13 вересня 2022.
  8. ↑ Гургула Ігор Васильович. Лоза Святого СИмеона : Літературний портрет Івана Корсака. Луцьк : ВМА «Терен», 2025. — 324 с., ISBN 978-617-8457-81-5
  9. ↑ а б Літературна премія імені Івана Корсака 2022 - 25 Серпня 2022 | Litcentr. litcentr.in.ua. Процитовано 14 вересня 2022.

Джерела

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).