YaChudo

Іван Дочев

Переглядів: 0. Оновлено 09.11.2026.

Іван Дочев
Народився7 січня 1906 Редагувати інформацію у Вікіданих
Шумен, Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер14 травня 2005 (99 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Шумен, Болгарія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Болгарія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьекономіст, правник, політик, письменник Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСофійський університет Святого Климента Охридського і Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла Редагувати інформацію у Вікіданих
Науковий ступіньдоктор економічних наук
Знання мовболгарська і німецька Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоBulgarian government-in-exiled, Bulgarian National Frontd і Union of Bulgarian National Legionsd (1944) Редагувати інформацію у Вікіданих

Іван Димитров Дочев (болг. Иван Димитров Дочев; нар. 7 січня 1906, Шумен — пом. 14 травня 2005, Шумен) — болгарський політик міжвоєнного часу, редактор журналів. Лідер Союзу болгарських національних легіонів, а після Другої світової війни - всього антикомуністичного руху болгарської еміграції. Член Антибільшовицького Блоку Народів, заснованого ОУН.

Доктор економіки.

Біографія

1926–1932 працював клерком в адміністрації. Потім вивчав право в Софійському університеті. Під час навчання він брав участь у політичній діяльності. 1936 закінчив навчання.

1933 став одним із засновників антикомуністичного та націоналістичного Союзу болгарських національних легіонів, а пізніше став його керівником.

1934 відправився до Німеччини, де зустрівся, зокрема, з Адольфом Гітлером і Альфредом Розенбергом.

У другій половині 30-х став близьким соратником військового міністра - генерала Христо Лукова.

1940–1943 працював на посаді мера міст Калофер і Сілістра. Також був головою Національного союзу студентів. Обіймав посаду головного редактора журналу «Прелом».

9 вересня 1944, коли після перевороту Болгарія перейшла на бік противників Німеччини, він емігрує з Болгарії. Увійшов до складу болгарського національного урядк під керівництвом Александра Цанкова.

У комуністичній Болгарії після 1945 заочно 3 рази засуджений до смертної кари.

Після Другої світової війни жив у Зальцбурзі, де видавав журнал «Bulgaria». Потім він переїхав до Західної Німеччини.

1948 отримав докторський ступінь з економіки в Університеті Гейдельберга. Тоді емігрував до Канади, 1951 — до Нью-Йорку (США). Там він заснував Комітет за звільнення націй від комунізму і Болгарський національний фронт. Останній став членом Антибільшовицького блоку народів, заснованого ОУН.

Автором п'яти книг, в тому числі «Моят завет» i «Half century struggle against communism for the freedom of Bulgaria». Редагував журнал «Borba».

Наприкінці 1991 повернувся до Болгарії, де оселився у рідному Шумені.

Активно підтримував Союз демократичних сил.

Посилання

  1. ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #1334223009 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).