Ільїн Іван Олександрович
| Ільїн Іван Олександрович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 28 березня (9 квітня) 1883  Москва, Російська імперія |
| Помер | 21 грудня 1954[1][2] (71 рік) Цоллікон, Цюрих, Цюрих, Швейцарія |
| Поховання | Донський монастир[3] |
| Країна |  Російська імперія Російська республіка РРФСР Веймарська республіка Третій Райх Швейцарія |
| Діяльність | філософ, письменник, викладач університету, публіцист, правник |
| Галузь | філософія, юриспруденція, творче та професійне письмоd[4] і публіцистика[4] |
| Alma mater | МДУ |
| Науковий ступінь | доктор філософії і доктор наук |
| Вчителі | Новгородцев Павло Іванович |
| Відомі учні | Ахманов Олександр Сергійовичd |
| Знання мов | російська[1] і німецька |
| Заклад | МДУ, Імператорський Московський університетd і Російський науковий інститут (Берлін) |
| Мати | Ekaterina Ilyinad |
| Родичі | Q135646179? |
| У шлюбі з | Q90081180? |
| Автограф |  |
| |
Ільїн Іван Олександрович (1883–1954) — російський філософ, письменник, публіцист. Народився у Москві, Російська імперія. Після більшовицького перевороту 1917 року емігрував із Росії. Ідеолог Російської загальновійськової спілки. Гегельянець, один з ідеологів російського месіанства, білого руху Росії та фашизму[5][6][7], критик комунізму й колективного Заходу[7]. Помер у Швейцарії. Справив вплив на світогляд російських правих мислителів і політиків, зокрема Олександра Солженіцина. Часто цитувався Володимиром Путіним[8][9]. Президент Путін захоплюється творчістю Івана Ільїна, який, відповідно до оцінок експертів, є прихильником та ідеологом російського фашизму.[10][11][12][13][14][15]
Цитати
Неприйнятність демократії для Росії
..Механическое, количественное и формальное понимание государства, которое осуществляется в западных демократиях, не есть ни единственно-возможное, ни верное. Напротив: оно таит в себе величайшие опасности; оно не блюдет органическую природу государства; оно не единит граждан в Общем… Поэтому такая форма “государственности” и “демократии” не обещает России ничего доброго и не подлежит ни заимствованию, ни воспроизведению. России нужно иное, новое, качественное и зиждительное…Грядущей России предстоит найти для себя – свою, особую, оригинальную государственную форму, такое сочетание из “учреждения” и “корпорации”, которое соответствовало бы русским национальным историческим данным… Перед лицом такой творческой задачи призывы к формальной демократии остаются наивными, легкомысленными и безответственными[16]. Спасти Россию сможет только полновластный глава государства, вокруг которого мы сможем творчески объединиться, забыв все и помня одну Россию, не предрешая той окончательной государственной формы, в которой Россия сможет в дальнейшем жить и крепнуть.[17]
Фашизм
|
рос. Фашизм возник как реакция на большевизм, как концентрация государственно-охранительных сил направо. Во время наступления левого хаоса и левого тоталитаризма - это было явлением здоровым, необходимым и неизбежным. Такая концентрация будет осуществляться и впредь, даже в самых демократических государствах: в час национальной опасности здоровые силы народа будут всегда концентрироваться в направлении охранительно-диктаториальном. Так было в древнем Риме, так бывало в новой Европе, так будет и впредь... Франко и Салазар поняли это и стараются избежать указанных ошибок. Они не называют своего режима "фашистским". Будем надеяться, что и русские патриоты продумают ошибки фашизма и национал-социализма до конца и не повторят их.[6] | 
|
Україна
|
|
рос. Украина признается наиболее угрожаемою частью России в смысле отделения и завоевания. Украинский сепаратизм есть явление искусственное, лишенное реальных оснований. Он возник из честолюбия вожаков и международной завоевательной интриги. Отделившись, это государство предает само себя на завоевание и разграбление иностранцам. Малороссия и Великороссия связаны воедино верой, племенем, исторической судьбой, географическим положением, хозяйством, культурой и политикой. Иностранцы, подготовляющие расчленение, должны помнить, что они объявляют этим всей России вековую борьбу. Не будет мира и хозяйственного расцвета на востоке при таком расчленении. Россия превратится в источник гражданских и международных войн на века. Расчленяющая держава станет ненавистнейшим из врагов национальной России. В борьбе с нею будут пущены в ход все союзы и всякие средства... Национальная Россия не ищет ничьей погибели, но она сумеет ответить своевременно на всякую попытку расчленения и будет бороться до конца. Всякой державе выгодней иметь Россию другом, а не врагом. История еще не сказала своего последнего слова[18] |
|
Примітки
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ https://www.businesslive.co.za/bd/opinion/letters/2022-03-24-letter-drawn-to-putins-flame/
- ↑ а б Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Иван ИЛЬИН. НАЦИОНАЛ-СОЦИАЛИЗМ. НОВЫЙ ДУХ («Возрождение» (Париж), 17 мая 1933). Архів оригіналу за 19 квітня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ а б Иван ИЛЬИН. О ФАШИЗМЕ [1948]. Архів оригіналу за 19 червня 2016. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ а б Timothy Snyder: The Ancient is the Modern. Архів оригіналу за 28 грудня 2017. Процитовано 9 червня 2016.
- ↑ Послание Президента России Путина В. В. Федеральному Собранию Российской Федерации 10 мая 2006 года. Архів оригіналу за 25 квітня 2013. Процитовано 10 вересня 2009.
- ↑ Путин процитировал слова русского философа Ивана Ильина. Архів оригіналу за 9 січня 2019. Процитовано 19 березня 2022.
- ↑ Мансур Міровалев. Хто зробив Володю фашистом. Філософ, на якого молиться Путін
- ↑ Улюблений філософ Путіна
- ↑ Лариса Якубова. Іван Ільїн. Патріарх російського фашизму
- ↑ Как теоретик русского фашизма стал идеологом путинского режима(рос.)
- ↑ Великодній наступ Росії. Як Путін намагається виправдати війну та смерть. Автор статті Тімоті Снайдер. Американський історик, професор Єльського університету, спеціаліст з історії Східної Європи. Архів оригіналу за 27 лютого 2023. Процитовано 27 лютого 2023.
- ↑ Дмитро Вишневецький.Американський історик Снайдер про расове підґрунтя путінської війни та спробу формування «здоровішого» російського народу
- ↑ Ильин, Иван (2017). Национальная Россия : наши задачи. Алгоритм.
- ↑ Ильин, Иван. За национальную Россию. Архів оригіналу за 30 квітня 2021. Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Иван Александрович Ильин. «Основы борьбы за национальную Россию». 1938.
Джерела
Праці
- В электронной библиотеке Одинцовского благочиния [Архівовано 4 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Сайт МГУ «Наследие русского философа И. А. Ильина» [Архівовано 25 серпня 2016 у Wayback Machine.]
- Книги и статьи И. Ильина в библиотеке Гумер [Архівовано 30 грудня 2012 у Wayback Machine.]
- Звёзды русской культуры в Интернете [Архівовано 8 червня 2016 у Wayback Machine.]
- Библиотека думающего о России [Архівовано 7 березня 2016 у Wayback Machine.]
- И. А. Ильин о необходимости противодействия агентуре МГБ-КГБ (из серии статей для чинов РОВСа, написанных в 1948—1954 гг.)
- Иван Ильин. «О грядущей России». [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] lib.ru Избранные статьи. под ред. Н. П. Полторацкого. Изд. Св.-Троицкого Монастыря и Корпорации Телекс Джорданвилл, Н.-Й. США, 1991. //М.: Воениздат, 1993. — 368 с.
- О сопротивлении злу силой [недоступне посилання — історія]
- И. Ильин «Основы государственного устройства», «Проект Основного Закона России» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- И. Ильин «О России. Три речи», «Что сулит миру расчленение России», «О грядущей России», «Какие же выборы нужны России?», «О монархии и республике», «О сопротивлении злу силою» [Архівовано 23 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Німецькою
- Kommunismus oder Privateigentum? Berlin: Verlagsanstalt d. Deutschen Hausbesitzes, 1929.
- Wider die Gottlosigkeit. Berlin: Eckart-Verl., 1931.
- Die Ziele und die Hoffnungen; Die Arbeitsmethoden; Das System des Terrors; Kommunismus als Beamtenherrschaft; Das Schicksal des russischen Bauern; Die Lage der Arbeiter // Welt vor dem Abgrund. Politik, Wirtschaft und Kultur im kommunistischen Staate. Berlin: Eckart-Verl., 1931. S. 15-34, 35-53, 99-118, 119—142, 183—218, 371—400.
- Gift — Geist und Wesen des Bolschewismus. Berlin: Eckart-Verl., 1931.
- (mit A. Ehrt als J. Schweikert) Entfesselung der Unterwelt. Berlin: Eckart-Verl., 1932.
- Was hat das Martyrium der Kirche in Sowjet-Rußland den Kirchen der anderen Welt zu sagen? Neukirchen: Stursberg, 1936.
- Der Angriff auf die christliche Ostkirche. Neukirchen: Stursberg, 1937.
- Das Martyrium der Kirche in Rußland. Neukirchen: Stursberg, 1937.
- Ich schaue ins Leben. Berlin: Furche-Verl., 1938.
- Wesen und Eigenart der russischen Kultur. Zürich: Aehren Verl., 1942.
- Die ewigen Grundlagen des Lebens. Zürich: Aehren Verl., 1943.
- Das verschollene Herz. Bern: Haupt, 1943.
- Blick in die Ferne. Affoltern am Albis: Aehren Verl., [1945].
- Die Philosophie Hegels als kontemplative Gotteslehre. Bern: Francke, 1946.
Біографія
- Мельничук О. С. Право і держава в концепції правосвідомості І. О. Ільїна: Моногр. — О.: Фенікс, 2008. — 178 с.
- Томсинов В. А. Мыслитель с поющим сердцем. Иван Александрович Ильин: русский идеолог эпохи революций. М.: Зерцало-М, 2012. — 102 с. (серия «Великие русские люди»).
- Тімоті Стайдер. Шлях до несвободи: Росія, Європа, Америка / перекл. з англ. Г. Герасим. — Львів: Човен, 2020. — 392 с. (С. 25-26)
- Иван Александрович Ильин, видеофильм
- Биография Ильина Ивана Александровича[недоступне посилання з лютого 2019]
Критика
- Мартынов К. Архивы духовности [Архівовано 16 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Семенов Ю. О русской религиозной философии конца XIX — начала XX века [Архівовано 23 січня 2013 у Wayback Machine.]
- Кожевников В. А. Платоническая теория права Ив. Ильина. Анахронизм или перспектива? Критический конспект книги И. А. Ильина «О сущности правосознания» [Архівовано 4 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Достоинства и недостатки миросозерцания И. А. Ильина
Посилання
- Ільїн, Іван Олександрович // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін ; Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України. — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).