Іванчани
| село Іванчани | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський район |
| Тер. громада | Збаразька міська громада |
| Код КАТОТТГ | UA61040150180046759 
|
| Основні дані | |
| Населення | 695 |
| Територія | 1.900 км² |
| Густота населення | 365.79 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47340 |
| Телефонний код | +380 3550 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°45′0″ пн. ш. 25°36′56″ сх. д. / 49.75000° пн. ш. 25.61556° сх. д. |
| Водойми | Гніздечна |
| Відстань до районного центру |
19 км |
| Найближча залізнична станція | Збараж |
| Відстань до залізничної станції |
19 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47302, Тернопільська обл., Тернопільський р-н, м. Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4 |
| Карта | |
  Іванчани | |
 Іванчани | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Іванча́ни — село в Україні, у Збаразькій міській громаді Тернопільської області. Розташоване на річці Гніздечна, на півночі району. До 2020 центр сільради, якій було підпорядковане село Мала Березовиця.
Історія
Поблизу Іванчан знайдено римську монету.
Перша писемна згадка — 9 липня 1463 року. У Луцьку три брати – Василь, Семен і Солтан Васильовичі, «отчині і дідичі Збаразькі» (сини князя Василя Федоровича Несвізького) офіційно поділили батьківські маєтки. У цьому документі перераховано переважно більшість сіл, що відійшли князям.
Зокрема, Семену Васильовичу – містечко Колодно і села Добриводи, Іванчани, Новики, Олишківці, Гніздичне, Шимківці, Глубичок та інші села. Процитований документ зберігається в архіві князів Любартовичів Сангушків у Славуті (Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53).
У 1867 —1918 рр. у складі Збаразького повіту (Королівство Галичини та Володимирії)[1].
1 листопада 1918 сотня озброєних чоловіків з Іванчан роззброїла етапну команду мадяр, яка перебувала тут після відходу російської армії, і прогнала її з села.
В дорадянський період діяли товариства «Просвіта», «Луг», «Рідна школа», хор, кооператива.
1 жовтня 1931 р. значна частина земель села передані селу Курники[2].
У 1939 році в селі Іванчани проживало 640 мешканців (550 українців, 10 поляків, 70 латинників, 10 євреїв), а в селі Курники Іванчанські — 830 мешканців (340 українців, 5 поляків, 475 латинників, 10 євреїв)[3].
У 1953 році до Іванчан приєднано село Зарічне (Курники).
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Збаразької міської громади[4].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Тернопільського району[5].
Населення
За даними перепису 2001 року, населення Іванчанів становило 695 осіб.
Мова
Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[6]:
| Мова | Чисельність, осіб | Частка |
|---|---|---|
| Українська | 686 | 98,71 % |
| Російська | 7 | 1,01 % |
| Інші мови[7] | 2 | 0,28 % |
| Разом | 695 | 100,00 % |
Пам'ятки
- У центрі села на найвищому пагорбі стояла стара дерев'яна церква святого Івана Хрестителя (час її побудови невідомий). На її місці в 1991 побудована громадою села нова мурована церква святого апостола Івана Богослова.
- Загальнозоологічний заказник місцевого значення Малоберезовицько-Іванчанський заказник.
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1972).
Соціальна сфера
Діють загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, Будинок культури, бібліотека, ФАП, відділення зв'язку.
Відомі люди
Народилися
- Батько українського письменника Богдана Будника Андрій Будник.
Поховані
- Калашников Іван Йосипович — український шашкіст і шахіст.
Галерея
-
Дорожній знак при в'їзді в село -
Церква Святого Апостола Івана Богослова -
Сільський краєвид -
Став біля села -
Пам'ятний хрест на околиці села
Примітки
- ↑ Handbuch der politischen Gehörden in Galizien für das Jahr 1867. — Lemberg. Aus der K.k. Galiz. Aerarial-Staats-Druckerei. — S. 129—130.
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 10 czerwca 1931 r. o zmianie granic gmin wiejskich Kurniki i Iwanczany w powiecie zbaraskim, województwie tarnopolskiem. [Архівовано 23 грудня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 99.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Мови, що були рідними для менш як 1 % місцевого населення:
Білоруська — 1 (0,14 %),
Молдовська — 1 (0,14 %).
Література
- Іванчани // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — 696 с. — ISBN 966-528-197-6.
- Уніят В. Іванчани // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 2 : Г — Л. — С. 265—266. — ISBN 978-966-457-228-3.
- Iwaniczany // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 311. (пол.)
- Kurniki (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 926. (пол.)
- Archiwum książąt Lubartowiczow Sanguszkow w Sławucie. T.1 1366-1506. S.53
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).