YaChudo

Іванов Сергій Володимирович (журналіст)

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Іванов Сергій Володимирович
Народився26 серпня 1976 (50 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Зимогір'я, Слов'яносербський район, Ворошиловградська область, Українська РСР, СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьжурналіст, блогер, публіцист, письменник, телеведучий, юрисконсульт, політик Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materСхідноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладБрокбізнесбанк, Прокуратура України‎, Міністерство доходів і зборів України, Українська правда, Censor.net, Еспресо TV, ТОВ «ТРК „Студія 1+1“», Ісландія і Рада Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоГромадський люстраційний комітет Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяВоля[1][2][3] Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоІванов Володимир Михайлович Редагувати інформацію у Вікіданих
IMDbID 10083361 Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Іванов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Іванов Сергій.

Сергій Володимирович Іванов (нар. 26 серпня 1976, Зимогір'я) — український журналіст, військовослужбовець, колишній прокурор, телеведучий, публіцист, громадський діяч, письменник. Ведучий каналу «Ісландія» на YouTube.

В січні 2026 року Іванов долучився до лав ЗСУ, почав проходження служби в складі 413-го окремого полку СБС «Рейд»[4].

Життєпис

Народився 26 серпня 1976 року в Луганської області, УРСР.

Батько — Володимир Іванов, з 1998 до 2006 року був депутатом Луганської облради, e 2006—2007 роках був депутатом Верховної Ради V скликання від Партії регіонів[5]. Багато років обіймав посаду заступника голови Луганської облдержадміністрації.

Освіта

У 1998 році закінчив Східноукраїнський університет за спеціальністю «правознавство». Здобув кваліфікацію юриста.

Рання кар'єра

1994—1995 — юрисконсульт у Луганській філії «Брокбізнесбанку».

1998—2008 — працював на прокурорсько-слідчих посадах в органах прокуратури Луганської області[6].

2008—2010 — заступник директора ГО «Академія регіонального розвитку та співробітництва», шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

2010—22 січня 2014 — працював у ГУ Міндоходів у Луганській області. З посади був звільнений через публічну підтримку Євромайдану та критику місцевої та центральної влади[7][8].

З січня по вересень 2014 року — шеф-редактор інтернет-видання «Східний варіант».

У травні 2014 року після окупації Луганська змушений був переїхати до Києва. У липні 2016 року бойовики т. зв. «ЛНР» оголосили Сергія Іванова в розшук[9].

Медійна діяльність

З 2009 по 2014 роки вів авторську колонку[10] на сайті «Східний варіант», блог «applecrysis» на луганському порталі «ТОП» та у LiveJournal.

З травня 2014 по листопад 2015 року співпрацював з виданням «Українська правда». Припинив співпрацю, звинувативши власників видання в цензурі[11].

З грудня 2014 року співпрацював з інтернет-ресурсом «Цензор.нет» як журналіст і блогер.[12] Писав статті для різних ЗМІ, зокрема для журналу «Фокус» та онлайн-видання ЛІГА.net.

З середини травня 2016 року брав участь у ефірах авторського проєкту Романа Скрипіна — skrypin.ua і UMN. На початку вересня 2016 року очолював портал Еспресо TV[13][14].

З початку жовтня 2016 року по липень 2019 року Іванов разом з Наталею Мосейчук був ведучим ток-шоу «Право на владу» на телеканалі 1+1[15]. З осені 2019 року веде авторську програму «Антиподи»[16]. Ефіри виходять на телеканалі Ісландія та YouTube-каналі ISLND TV.

У 2020 році Сергій Іванов за шість днів до місцевих виборів випустив документальний фільм «Битва за Ірпінь», участь у зйомках брав колишній мер Ірпеня Володимира Карплюка[17], деякі ЗМІ виявили у стрічці ознаки джинси[18].

У листопаді 2020 року радник керівника ОПУ Михайло Подоляк повідомив, що Іванов працює на Офіс Президента України Зеленського в групі блогерів, які в соцмережах поширюють інформацію про позитивні тренди політики[19][20]. Сам Сергій Іванов спростував це[21]. За джерелами інтернет-видання «Бабель» в Офісі Президента України, Сергій Іванов співпрацював з колишнім заступником голови ОП Кирилом Тимошенком[22].

Сексистські заяви в етерах на YouTube

Протягом 2023—2024 років під час кількох етерів на YouTube-каналі «Ісландія» Сергій Іванов разом зі своїм співведучим Володимиром Петровим кілька разів дозволяли собі негативні висловлювання на адресу української телеведучої Марії Єфросиніної та хіп-хоп виконавиці Alyona alyona[23][24]. Серед іншого, ведучі в прямому етері обговорювали їхню зовнішність і робили неприємні зауваження на їхню адресу, що викликало їхнє невдоволення і негативні відгуки у соцмережах[25][26].

Політика

У червні 2014 року став одним зі співзасновників партії «Воля»[27]. Після внутрішньопартійного конфлікту перед парламентськими виборами, вийшов з партії та припинив політичну діяльність[28].

З 2014 року — член Громадської організації «Громадський люстраційний комітет». Офіційне членство в організації отримав 5 червня 2015 року.

У жовтні 2014 року був обраний до складу Громадської ради з питань люстрації при Міністерстві юстиції України. Офіційне оголошення складу Громадської ради відбулось 24 жовтня 2014 року[29].

У листопаді 2014 року став членом Громадської ради з питань очищення й оновлення СБУ[30].

У березні 2018 року став членом Ради громадського контролю Державного бюро розслідувань.

Погляди

У листопаді 2014 року Сергій Іванов виступив на засіданні круглого столу в рамках проєкту «Схід+Захід», ініційованого інформаційною агенцією УНІАН, телеканалом УНІАН-ТБ і телевізійною службою новин телеканалу «1+1». У своїй заяві Іванов розкритикував позицію української громадської діячки Ірини Фаріон та законопроєкт про люстрацію, поданий тоді на розгляд до Верховної ради України. Іванов заявив, що Росія використала Ірину Фаріон для загострення війни на Донбасі, зокрема, провокуючи мовне питання. Це, на думку Іванова, призвело до невідворотних наслідків[31][32].

Але згодом Іванов змінив своє ставлення до Ірини Фаріон. У жовтні 2021 року він записав із нею велике інтерв'ю в рамках програми «Антиподи» для YouTube-каналу «Ісландія», у якому він навіть не запитував її, чому вона стільки років категорично заперечувала членство у КПРС[33].

Оцінки діяльності

Низка українських ЗМІ, журналістів, політиків називають Іванова «чорним політтехнологом»[34][35] та «медіакілером»[35], а його діяльність характеризують як «політична джинса»[18][17][36]. Інтернет-видання «Бабель» зазначає, що Сергій Іванов «замість фактів» використовує в своїх сюжетах «викривальні ознаки»[36].

Український журналіст Дмитро Гордон називає Сергія Іванова «найближчим соратником та другом»[5] пропагандиста Володимира Петрова[37]. На думку Гордона, Іванов і Петров є «медіакілерами, які працюють на догоду Росії»[38].

Творчість

З 1993 до 1998 року був вокалістом та автором пісень альтернативного гурту «Crazy Apples»[39].

У 2013 році у Луганську вийшла збірка оповідань Сергія Іванова «ПротивоРечия»[40].

У червні 2016 року видавництво «Фоліо» видало оновлену збірку оповідань Іванова «ПротивоРечия»[41].

У лютому 2018 року взяв участь у проєкті Саши Пролетарського та Олега Каданова Irreversibly. Vol 1, записавши індастріал-трек «Молчу языком оккупанта (Без пауз​)»​ на вірш Пролетарського[42].

У 2021 році Сергій знявся в художньому фільмі Романа Бондарчука «Редакція». Прем'єра фільму відбулася на Берлінському міжнародному кінофестивалі у лютому 2024 року[43].

Сім'я

Примітки

  1. ↑ https://web.archive.org/web/20161129210942/http://volya.ua/news/530
  2. ↑ https://blogs.pravda.com.ua/authors/ivanov/5459613c62afa/
  3. ↑ https://antikor.com.ua/articles/8198-souchreditelem_partii_volja_stanet_luganskij_eks-prokuror_i_eks-nalogovik_sergej_ivanov
  4. ↑ Пилипенко, Марина (14 березня 2026). Блогер Сергій Іванов мобілізувався до ЗСУ. detector.media (укр.). Процитовано 21 липня 2026.
  5. ↑ а б Дарʼя Якимець (28 лютого 2024). Батько-регіонал і "захист" луганських сепаратистів: скандальні факти з життя блогера Іванова. stopcor.org. Стоп корупції.
  6. ↑ Сергей Иванов: «Прерванная жизнь. Как на самом деле устроена прокуратура, или откровение экс-прокурора». Журнал «Фокус» (11.12.2015). Архів оригіналу за 13 січня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  7. ↑ «В Луганске уволили госслужащего за критические статьи о власти в блоге», «Новости Донбасса» (25.01.2014). Архів оригіналу за 18 серпня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  8. ↑ Увольнение (22.01.2014) (англ.), архів оригіналу за 11 лютого 2017, процитовано 9 лютого 2017
  9. ↑ Цензор.НЕТ. Бойовики "ЛНР" "оголосили в розшук" журналіста Сергія Іванова. Цензор.НЕТ (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  10. ↑ Блог автора Applecrysis. web.archive.org. 17 березня 2016. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 17 червня 2022.
  11. ↑ Сергій Іванов: «Обережно! Підозри», Espreso.tv, блоги (23.11.2015). Архів оригіналу за 28 грудня 2015. Процитовано 21 лютого 2016.
  12. ↑ Цензор. НЕТ. Список блогов «Блоги (за все время, автор Сергей Иванов, отсортированы по последним) | Цензор. НЕТ. Цензор. НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 25 березня 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  13. ↑ Відомий блогер Сергій Іванов очолив портал Еспресо.TV. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  14. ↑ Сергій Іванов передумав керувати порталом Espreso.tv. Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  15. ↑ Хто став ведучими «Право на владу» (фото). Архів оригіналу за 22 жовтня 2016. Процитовано 22 жовтня 2016.
  16. ↑ АНТИПОДИ - YouTube. web.archive.org. 14 листопада 2019. Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 17 червня 2022.
  17. ↑ а б Євген Спірін, Катерина Коберник, Гліб Гусєв (21 жовтня 2020). Журналіст Сергій Іванов зняв «фільм» про колишнього мера Ірпеня Володимира Карплюка. У фільмі немає нічого, крім Карплюка!. babel.ua. «Бабель».
  18. ↑ а б Блогер Сергій Іванов зняв документальний фільм з ознаками джинси про ексмера Ірпеня Володимира Карплюка. vybory.detector.media. Детектор медіа. 21 жовтня 2020.
  19. ↑ У Зеленського створюють пул блогерів, які говоритимуть про «позитивні тренди» – радник Єрмака. radiosvoboda.org. Радіо Свобода. 23 листопада 2020.
  20. ↑ Михайло Подоляк: ОПУ створює пул блогерів, які говоритимуть про позитивні тренди у внутрішній політиці (укр.). Детектор медіа. 23 листопада 2020. Архів оригіналу за 18 січня 2021. Процитовано 27 лютого 2021.
  21. ↑ Сергій Іванов сказав, що Офіс президента не пропонував йому долучитися до пулу блогерів. detector.media (укр.). 24 листопада 2020. Архів оригіналу за 21 травня 2021. Процитовано 21 травня 2021.
  22. ↑ Олександр М’ясищев, Юліана Скібіцька, Дмитро Раєвський, Катерина Коберник (18 січня 2024). За Bihus.Info таємно стежили, а в квартиру до журналіста Юрія Ніколова ломились невідомі. babel.ua. «Бабель».
  23. ↑ Мізогінія та кринжатіна: мережу розлютило відео, де ведучі "Ісландії" пащекують про зовнішність журналістки та називають alyona alyona хабалкою. ТаблоID (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  24. ↑ Крижня, Марина (30 січня 2024). «Брудна бомба» українського ютубу, або Як Іванов і Петров ненавидять жінок. detector.media (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  25. ↑ «Дно помийної ями». Маша Єфросиніна жорстко висловилася про Іванова і Петрова, які ображали і принижували жінок у своїй програмі. life.nv.ua (укр.). Процитовано 28 лютого 2024.
  26. ↑ Мельник, Роман (1 лютого 2024). Блогерка Аліна Доротюк та alyona alyona думають подати до суду на ведучих «Ісландії» Іванова та Петрова. detector.media (укр.). Процитовано 21 липня 2026.
  27. ↑ «Громадські активісти створили нову політичну силу щоб змінити країну», сайт політичної партії «Воля» (21.06.2014). Архів оригіналу за 29.11.2016. Процитовано 21.02.2016. {{cite web}}: Не збігається часова мітка у |archive-date= / |archive-url=; можливо, 2016-11-29? (довідка) [Архівовано 2016-11-29 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Сергій Іванов: «Что на самом деле произошло в партии Воля. Ноктюрн», блог на сайті Українська правда (05.11.2014). Архів оригіналу за 30 березня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  29. ↑ «Міністр Юстиції України представив Громадську раду з питань проведення люстрації», Український кризовий медіа центр (24.10.2014). Архів оригіналу за 30 червня 2016. Процитовано 21 лютого 2016.
  30. ↑ Служба безпеки України. www.sbu.gov.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2016. Процитовано 29 листопада 2016.
  31. ↑ Дмитро Гордон (26 лютого 2024). Петров та Іванов з "Ісландії". Робота на ФСБ, "педофілгейт", любов до Путіна. Велике розслідування.
  32. ↑ Россия использовала Фарион для обострения ситуации на Донбассе – эксперт. unian.net (рос.). УНІАН. 20 листопада 2014.
  33. ↑ ФАРІОН: філологія, євреї, КПРС, фемінізм, Бандера, гендер, Шевченко, Сковорода, Конфуцій АНТИПОДИ. 28 жовтня 2021.
  34. ↑ Медіаекспертка Лигачова назвала двох «чорних політтехнологів», які працюють на Офіс президента. nv.ua. New Voice. 14 жовтня 2023.
  35. ↑ а б Ольга Чорна (16 жовтня 2023). Баланс між свободою слова та інфобезпекою має складатися з правди і мовчання, а не з правди і брехні. detector.media. Детектор медіа.
  36. ↑ а б Оксана Коваленко, Катерина Коберник (12 вересня 2023). Блогер Сергій Іванов знову випустив відео, яке дуже схоже на політичну джинсу. Замість фактів він пропонує використовувати «викривальні ознаки». babel.ua. Бабель.
  37. ↑ Піарник Зеленського Петров працював на ФСБ в Росії. ВІДЕО. censor.net. Цензор.НЕТ. 28 лютого 2024.
  38. ↑ Дмитро Гордон (4 вересня 2023). Я докладу всіх зусиль, щоб покарати медіакілерів Петрова й Іванова, які працюють на догоду Росії. Життя Поворознюка видасться їм щастям. gordonua.com. ГОРДОН.
  39. ↑ Crazy-Apples-snakes-restored-1996 (укр.), архів оригіналу за 16 жовтня 2021, процитовано 16 жовтня 2021
  40. ↑ В Луганске вышел сборник «Противоречия» блогера Applecrysis.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  41. ↑ Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова. Протиріччя як спосіб життя. Чому варто прочитати нову збірку Сергія Іванова (англ.). Архів оригіналу за 11 лютого 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  42. ↑ Молчу языком оккупанта (Без пауз)., by Сергей Иванов aka applecrysis. Sasha Proletarskiy (англ.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021. [Архівовано 2021-10-16 у Wayback Machine.]
  43. ↑ Мокляк, Аліна (20 серпня 2021). Фільм "Редакція": як проходить знімальний день на Херсонщині. Суспільне | Новини (укр.). Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  44. ↑ Свято гітар і небанальні тексти: київські рокери ZFeelZ випустили новий мініальбом. СЛУХ — онлайн-медіа про музику та все, що навколо неї. 31 травня 2021. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  45. ↑ ‎Zfeelz on Apple Music. web.archive.org. 12 лютого 2022. Архів оригіналу за 12 лютого 2022. Процитовано 17 червня 2022.
  46. ↑ the feels on Instagram: "Друзі!! Багато з вас цікавились, чи плануємо ми змінювати назву гурту." www.instagram.com. 26 листопада 2022. Процитовано 02 червня 2023.

Посилання

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).