Ібн Таймія

Ібн Таймія
араб. أحمد بن عبد الحليم بن عبد السلام ابن عبد الله بن أبي القاسم الخضر النميري الحراني الدمشقي الحنبلي[1]
Основні відомості
Народження	12 січня 1263 Харан
Країна:	Мамлюкський султанат
Альма-матер:	медресе Сукарія
Конфесія:	іслам, ханбалізм, сунізм, салафізм, суфізм
Смерть:	26 вересня 1328 (65 років)
Дамаск
Місце поховання:	Sufism cemeteryd
Праці й досягнення
Рід діяльності:	факіг, тафсир, хадисознавство
Основні інтереси:	теологія
Значні роботи:	Список Mecmu-u Fetavad, Minhaj as-Sunnah an-Nabawiyyahd, Al-Aqidah Al-Waasitiyyahd, Naqḍ al-manṭiqd, al-Risālah al-ʻarshīyahd, Al-Ta'sis fi Radd Asas al-Taqdis = Bayan Talbis al-Jahmiyyad і Ar-Raddu ʿAlā Man Qāla Bi-Fanāʾi l-Jannati Wa-n-Nārd
Послідовники:	Ібн Кайїм аль-Джаузія, Аз-Захабі, Ібн Касір, Аль-Сафадіd, Shihab al-Umarid, Muhammad ibn Ali Balid і Q35367928?
Медіафайли у Вікісховищі

Ахмад Ібн Таймія (араб. أحمد ابن تيمية), відомий як Ібн Таймія (нар. 22 січня 1263 в Харрані — пом. 26 вересня 1328 в Дамаску) — арабський мусульманський теолог, суфій, правознавець ханбалійського мазгабу, критик нововведень в релігії, страх ашаритів та матуридитів; його прийнято пов'язувати з саляфізмом.

Викладав у дамаській медресе Ханбалія. Протягом життя через свій релігійний фанатизм і реформаторські прагнення, а також через конфлікти з правителями та їхніми підданими кілька разів потрапляв до ув'язнення. Боровся з «недозволеними нововведеннями», критикував спроби додавання в ісламське богослов'я елементів грецької філософії (фалсафа), раціоналізму каламу, культу «святих» тощо. В питанні опису Бога Ібн Таймія однаково відкидав і заперечення божественних атрибутів, і порівняння Аллаха з його творіннями, і символічно-алегоричне тлумачення священних текстів. У питаннях політики Ібн Таймія виступав за єдність держави і релігії, стверджував про необов'язковість халіфату і визнавав можливість існування одночасно більше одного халіфа. Його творча спадщина налічує близько 500 праць.

Викладав у дамаській медресе Ханбалія. Протягом життя через свій релігійний фанатизм і реформаторські прагнення, а також через конфлікти з правителями та їхніми підданими кілька разів потрапляв до ув'язнення. Боровся з «недозволеними нововведеннями», критикував спроби додавання в ісламське богослов'я елементів грецької філософії (фалсафа), раціоналізму каламу, культу «святих» тощо. В питанні опису Бога Ібн Таймія однаково відкидав і заперечення божественних атрибутів, і порівняння Аллаха з його творіннями, і символічно-алегоричне тлумачення священних текстів. У питаннях політики Ібн Таймія виступав за єдність держави і релігії, стверджував про необов'язковість халіфату і визнавав можливість існування одночасно більше одного халіфа. Його творча спадщина налічує близько 500 праць.

• Бибикова О. П. Таки ад-дин Ахмад ибн Таймийа [Архівовано 26 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
• Ибн Теймийя против ашаритов: об Откровении и Разуме. Islamnews.ru. 10 червня 2013. Архів оригіналу за 4 вересня 2013. Процитовано 11 вересня 2013.
• Произведения Ибн Таймийа на сайте al-eman.net (араб.)