Іан Пейслі

Іан Пейслі Ian Paisley
Перший міністр Північної Ірландії
Попередник:	Девід Трімбл
Спадкоємець:	Пітер Робінсон
1-й Голова Демократичної юніоністської партії
Спадкоємець:	Пітер Робінсон
Ім'я при народженні:	англ. Ian Richard Kyle Paisley
Народження:	6 квітня 1926[1][2][…]  Арма, Північна Ірландія, Велика Британія[4]
Смерть:	12 вересня 2014[1][2][…] (88 років)  Белфаст, Північна Ірландія, Велика Британія[4]
Причина смерті:	кардіоміопатія
Поховання:	Ballygowand
Країна:	Велика Британія
Релігія:	пресвітеріанство
Освіта:	Union School of Theologyd
Партія:	Демократична юніоністська партія
Батько:	J. Kyle Paisleyd[6]
Мати:	Isabella Turnbulld[6]
Шлюб:	Eileen Paisleyd
Діти:	Ian Paisley Jrd[6], Sharon Kyle Paisleyd[6], Rhonda Elaine Kyle Paisleyd[6], Cherith Jane Kyle Paisleyd[6] і James Cassells Kyle Paisleyd[6]
Іан Пейслі у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

Іан Річард Кайл Пейслі, іноді Йен, Ян або Іен Пейслі або Пейслі (англ. Ian Richard Kyle Paisley; 6 квітня 1926, Арма, Північна Ірландія — 12 вересня 2014) — північноірландський політик, один з лідерів юніоністського руху в Ольстері, релігійний діяч. Засновник Демократичної юніоністської партії і Вільної пресвітеріанської церкви Ольстера. За свою безкомпромісність в політиці отримав прізвисько «Доктор Ні»^[7].

Народився в сім'ї баптистського пастора в Армі, але його батьки незабаром переїхали в Балліміну. Вивчав теологію в кількох протестантських коледжах. В 1946 у був висвячений на священника. Пізніше, в 1954, отримав ступінь доктора богослов'я. На початку 1950-х відбувся майновий конфлікт Пейслі з керівництвом місцевої пресвітеріанської церкви (церковне керівництво ухвалило рішення передати використовувані Пейслі церковні приміщення для організації танців). У результаті Пейслі заснував у містечку Кроссгар власну конгрегацію — Вільну пресвітеріанську церква Ольстера.

У 1960-ті Пейслі починає активно займатися політикою, виступаючи на стороні юніоністів. У 1966 Пейслі заснував антикатолицьку газету Protestant Telegraph, в якій викладав свої погляди. Пізніше ця газета стала одним з основних друкованих органів Демократичної юніоністської партії. На виборах 1970 року був вперше обраний до Палати громад, і з тих пір постійно переобирався. У 1971 Пейслі і Десмонд Бойл заснували Демократичну партію юніоністську, і Пейслі став її першим лідером. У 1970-ті Пейслі активно виступав проти поширення дії закону про декриміналізацію гомосексуальних відносин на Північну Ірландію, а також почав кампанію «Врятуйте Ольстер від содомії». Крім того, Пейслі показав себе безкомпромісним супротивником примирення з ірландськими збройними угрупованнями. Завдяки цьому популярність Пейслі серед протестантів ще більше зросла, і в 1979 його було обрано в Європейський парламент.

У 1980-ті Пейслі був одним з найвидніших противників поступок ірландським республіканцям і підписання англо-ірландського угоди. Пейслі був також противником підписання Белфастської угоди у 1998, проте прем'єр-міністри Великої Британії та Ірландії Тоні Блер і Берті Агерн підписали угоду. Крім того, ця угода була схвалена на референдумах в Ольстері і в Республіці Ірландія. За цим надійшли пом'якшення позиції Пейслі і його знаменна зустріч з прем'єр-міністром Ірландії Берті Ахерном. Пейслі і його Демократична юніоністська партія все ж взяли участь в роботі Асамблеї Північної Ірландії, а сам він 8 травня 2007 став Першим міністром Північної Ірландії.

2006 року дружина Пейслі, Ейлін, отримала перство і стала членом Палати лордів, у той час як Іан продовжив залишатися членом Палати громад.

У 2008 оголосив про відхід з великої політики^[7].

• Офіційний сайт [Архівовано 18 лютого 2010 у Wayback Machine.]

Це незавершена стаття про британського політика чи політикиню. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.