YaChudo

Єнс Норсков

Переглядів: 0. Оновлено 24.10.2026.

Єнс Норсков
Народився21 вересня 1952 (74 роки) Редагувати інформацію у Вікіданих
Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
КраїнаКоролівство Данія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьфізик, інженер, хімік, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materОрхуський університет
Галузьхімічна технологія[1], поверхня[1], каталіз[1], матеріал[1], Наноструктура[1] і біомолекула[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладСтенфордський університет
Данський технічний університет[2]
Оргуський університет
Topsoed Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоЄвропейська академія[3]
Данська королівська академія наук[4]
Національна інженерна академія США[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди

G.A. Hagemann Gold Medald (2013)

Carlsberg Foundation Research Prized (2015)

член Американського фізичного товариства (2003)

honorary doctor of the Norwegian University of Science and Technologyd

Міжнародна золота медаль Нільса Бора (2018)

Alwin Mittasch Prized (2009)

Irving Langmuir Award in Chemical Physicsd (2015)

Villum Kann Rasmussen Annual Awardd (1993)

Grundfos Prized (2007)

Thomson Reuters Citation Laureates (2017)

H. C. Ørsted Gold Medald (2024)

Особ. сторінкаprofiles.stanford.edu/jens-noerskov Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Єнс Норсков у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Єнс Келет Норсков (дан. Jens Nørskov; нар. 21 вересня 1952, Данія) — професор Віллума Канна Расмуссена Технічного університету Данії.[6] Данський фізик, найбільш відомий своїми роботами з теоретичного опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул.

Освіта

Норсков здобув ступінь магістра з фізики та хімії в 1976 році та ступінь доктора філософії з теоретичної фізики в 1979 році в Орхуському університеті Данії під керівництвом Б. І. Лундквіста.[7]

Академічна кар'єра

Норсков відомий своїми теоретичними роботами з опису поверхонь, каталізу, матеріалів, наноструктур і біомолекул. Його робота над комп'ютерним гетерогенним каталізом у кількох випадках призвела до розробки нових ідей для каталізаторів, наприклад, для синтезу аміаку та паливних елементів.[8][9][10] Він є почесним докторомТехнологічного університету Ейндховена, Норвезького університету науки та технологій (NTNU) і Мюнхенського технічного університету (TUM). Він є членом Данської королівської академії наук і літератури,[11] Данської інженерної академії,[12] Academia Europaea[13] та іноземним членом Національної інженерної академії США.[14]

Після захисту докторської дисертації він працював науковим співробітником, докторантом і штатним науковцем у різних установах, в тому числі в Дослідницькому центрі IBM TJ Watson і Haldor Topsoe. У 1987 році Норсков почав працювати професором-дослідником у Технічному університеті Данії, а в 1992 році був призначений професором теоретичної фізики. У червні 2010 року він переїхав до Стенфордського університету, де став професором хімічної інженерії імені Ліланда Т. Едвардса та директором-засновником Центру науки про інтерфейси та каталіз SUNCAT. У липні 2018 року він повернувся до Технічного університету Данії, де очолив кафедру Віллума Канна Расмуссена.[15] Наразі Ньорсков є головою Данського національного дослідницького фонду.

Особисте життя

Єнс Норсков одружений з Боділі.

Книги

  • Fundamental Concepts in Heterogeneous Catalysis, Jens Nørskov, Felix Studt, Frank Abild-Pedersen, Thomas Bligaard.[16]
  • Chemical Bonding at Surfaces and Interfaces, redigeret af Anders Nilsson, Lars G.M. Pettersson, Jens Nørskov.[17]
  • Fuel Cell Science: Theory, Fundamentals, and Biocatalysis, redigeret af Andrzej Wieckowski, Jens Nørskov.[18]

Відзнаки та нагороди

  • 2018: Міжнародна золота медаль Нільса Бора[19]
  • 2018: Медаль ETH Zurich Chemical Engineering[20]
  • 2016: European Inventor Award[21]
  • 2016: Премія Мюррея Ремсі[22]
  • 2015: Наукова премія Фонду Carlsberg[23]
  • 2015: наукова премія Рігмора та Карла Холста-Кнудсена[24]
  • 2015: Премія Ірвінга Ленгмюра з хімічної фізики[25]
  • 2014: Премія Мішеля Бударта за розвиток каталізу[26]
  • 2013: Медаль Хагемана
  • 2011: Меморіальна нагорода Джузеппе Парравано за відмінні досягнення в дослідженні каталізу[27]
  • 2009: Премія Алвіна Мітташа (спільно)[28]
  • 2009: Лекційна премія Герхарда Ертля[29]
  • 2009: Премія Габора А. Соморжая за творчі дослідження в галузі каталізу
  • 2009: Наука про водень та енергетику
  • 2007: Премія Grundfos
  • 2007: Медаль Маллікена
  • 2007: Премія за інновації
  • 2003: обраний членом Американського фізичного товариства[30]
  • 2003: Премія Річарда А. Гленна
  • 1991: Премія Віллума Канна Расмуссена
  • 1990: Премія Данського фізичного товариства
  • 1989: Премія Семюеля Фрідмана («Порятунок»)
  • 1987: Премія Рейнгольдта В. Йорха
  • 1979: премія ECOSS

Примітки

  1. ↑ а б в г д е Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ http://orbit.dtu.dk/en/persons/jens-kehlet-noerskov(74a5a0cb-ee22-4fd4-bb82-056b3764a58a).html
  3. ↑ https://www.ae-info.org/ae/User/Norskov_Jens
  4. ↑ Jens Kehlet Nørskov
  5. ↑ Professor Jens K. Nørskov
  6. ↑ DTU Department of Physics: Jens Nørskov.
  7. ↑ «Jens's CV»
  8. ↑ Nørskov receives the Somorjai Award. Архів оригіналу за 29 січня 2012.
  9. ↑ Cheaper catalysts designed by Computer.
  10. ↑ Hydrogen production. MSNBC.
  11. ↑ Royal Danish Academy of Sciences and Letters.
  12. ↑ Akademiet for de Tekniske Videnskaber (PDF).
  13. ↑ Academia Europaea.
  14. ↑ US National Academy of Engineering.
  15. ↑ DTU professorship for top researcher from Stanford University.
  16. ↑ Niels Bohr International Gold Medal 2018. Copenhagen University. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 14 вересня 2020. [Архівовано 2019-04-15 у Wayback Machine.]
  17. ↑ Winners of the ETH Zurich Chemical Engineering Medal. ETH Zurich. Процитовано 14 вересня 2020.
  18. ↑ Exceptional inventors receive European Inventor Award 2016 at ceremony in Lisbon. EPO. Процитовано 14 вересня 2020.
  19. ↑ The 26th Biennial Organic Reactions Catalysis Society Conference. North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  20. ↑ The Carlsberg Foundation's Research Prizes 2015. Carlsberg Foundation. Архів оригіналу за 18 червня 2019. Процитовано 14 вересня 2020.
  21. ↑ Videnskabsprisens modtagere 2015. Aarhus University. Процитовано 14 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  22. ↑ Irving Langmuir Award in Chemical Physics. American Physical Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  23. ↑ Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Michel Boudart Award for the Advancement of Catalysis. Процитовано 14 вересня 2020.
  24. ↑ Awards. The Michigan Chapter of the North American Catalysis Society. Процитовано 14 вересня 2020.
  25. ↑ Alwin Mittasch Prize 2009 for Jens Weitkamp and Jens Nørskov. DECHEMA. Процитовано 14 вересня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  26. ↑ Gerhard Ertl Lecture & Award. Fritz Haber Institute. Процитовано 14 вересня 2020.
  27. ↑ APS Fellow Archive. APS. Процитовано 14 вересня 2020.

Посилання

  • Jens Nørskov publications indexed by Google Scholar

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).