Євминка
| село Євминка | |
|---|---|
| Країна | |
| Область | Чернігівська область |
| Район | Чернігівський район |
| Тер. громада | Остерська міська територіальна громада |
| Код КАТОТТГ | UA74100310080040889 |
| Облікова картка | Євминка |
| Основні дані | |
| Засноване | 1552 |
| Перша згадка | 1552 |
| Населення | 414 (1.07.2024)[1] |
| Площа | 5,894 км² |
| Густота населення | 108,92 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 17071 |
| Телефонний код | +380 4646 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°50′41″ пн. ш. 30°49′53″ сх. д. / 50.84472° пн. ш. 30.83139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
106 м |
| Водойми | річки Десна, Озеро |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 17044, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, м. Остер, вул. Незалежності, 21 |
| Карта | |
Євминка | |
Євминка | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Євми́нка — село в Україні, у Остерській міській громаді Чернігівського району Чернігівської області. Населення становить 414 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Євминська сільська рада.
Географія
Селом протікає річка стариця Озеро, ліва притока Десни.
Археологічні пам'ятки
На околицях села виявлено дві пам'ятки трипільської культури. Перше поселення розташоване на північний захід від села в урочищі Узвоз. Займає невеликий мис високої піщаної тераси лівого берега річки Десна. З північного заходу мис обмежений невеликою балкою. Поселення відкрите у 1908 р. К. А. Ставровським. У 1925–1926 рр. досліджувалося Макаренком М. Є., який виявив напівземлянкові житла з глинобитними печами. У 1960-х рр. на поселені В. О. Круцом розкопано заглиблене житло. Частина поселення зруйнована зсувами берега. Матеріали зберігаються у фондах Державного Історичного музею України, музею міста Остра та фондах Інституту археології. Пам'ятка належить до лукашівського типу етапу СІ[2][3][4].
Друге поселення розташоване на східній околиці села в урочищі Стара Цегельня. Займає край борової тераси лівого берега річки Десни, обмежений з півдня та півночі ярами. У 1966 р. на площі 100 м² було досліджено три ями, що містили кераміку софіївського типу. Матеріали зберігаються у фондах Інституту археології. Пам'ятка належить до лукашівського типу етапу СІ[4][5].
Історія
Євминка (Ельминка) згадується в люстрації Остерського замку 1552 року як замкове село. Тоді в селищі було принаймні 5 дворів.[6]
За даними на 1859 рік у козацькому й казенному селах Остерського повіту Чернігівської губернії:
- Євминка (Євминки) мешкало 1178 осіб (567 чоловічої статі та 611 — жіночої), налічувалось 239 дворових господарств, існувала православна церква[7];
- Красулька (Красульська) мешкало 592 особи (283 чоловічої статі та 309 — жіночої), налічувалось 239 дворових господарств[8]. Село приєднане до Євминки у 1950-х рр.
Станом на 1886 у колишньому державних селах Остерської волості[9]:
- Євминка мешкало 1486 осіб, налічувалось 304 дворових господарства, існували православна церква й 2 постоялих будинки.
- Красулька мешкало 631 особа, налічувалось 154 дворових господарства, існував постоялий будинок.
За переписом 1897 року кількість мешканців становила 2845 осіб (989 чоловічої статі та 1856 — жіночої), з яких [10].
1901 року проживало 2214 осіб.
1924 - село Остерського району Ніжинського округу, Чернігівської губернії - 526 господарств, 2385 жителів.
У 1925 — село, центр сільради Остерського району Чернігівської округи, 538 дв., 2448 мешк. [11].
1970 року - село Козелецького району Чернігівської області, 2583 жителя, 1988 року - 1502 ж.
- до складу Євминок включене колишнє село Красулька.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Остерської міської громади[12].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Козелецького району, село увійшло до складу новоутвореного Чернігівського району Чернігівської області[13].
Політика
Парламентські вибори, 2019
На позачергових парламентських виборах 2019 року у селі функціонувала окрема виборча дільниця № 740256, розташована у приміщенні школи.
- Результати
- зареєстровано 416 виборців, явка 71,15%, найбільше голосів віддано за «Слугу народу» — 36,39%, за Всеукраїнське об'єднання «Батьківщина» — 18,37%, за Радикальну партію Олега Ляшка — 18,03%[14]. В одномандатному окрузі найбільше голосів отримав Сергій Коровченко (самовисування) — 25,09%, за Олега Дмитренка (самовисування) — 22,91%, за Бориса Приходька (самовисування) — 19,64%[15].
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[16]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 945 | 98,85% |
| російська | 11 | 1,15% |
| Усього | 956 | 100% |
Будинок відпочинку "Десна"
Біля села на березі Десни розташований будинок відпочинку "Десна" ДП Завод 410 ЦА.[17][18][19]
Персоналії
Народилися
- Неводовський Гаврило Степанович (1874–1952) — український радянський міколог, фахівець з іржових і сажкових грибів.
Проживали
- Яворський Володимир Іванович (26 травня 1953) — український письменник і громадський діяч, проживає в селі з весни 2009 року.
Галерея
-
Євминка -
Євминка. Місцевий клуб -
Євминська школа
Див. також
Примітки
- ↑ https://osterska-gromada.gov.ua/pasport-gromadi-10-59-33-13-06-2021/ [Архівовано 2022-05-20 у Wayback Machine.] Паспорт Остерської ОТГ
- ↑ Козловська В. Неолітичні та трипільські знахідки на Чернигівщині // Чернигів і північне Лівобережжя. — К., 1928. — стор. 49
- ↑ Пассек Т. С. Периодизация трипольских поселений // Материалы и исследования по археологии СССР. — М. — Л., 1949. — Вып. 10. — стор. 177
- ↑ а б Круц В. А. Позднетрипольские памятники Среднего Поднепровья. — К., 1977. — стор. 13
- ↑ Телегин Д. Я., Круц В. А. Отчет о работе Киевской экспедиции в 1966 г. // НА ІА НАНУ. — Ф.е. № 1966/1. — стор. 41-47
- ↑ Александровичъ М. Н. Остерскій уъезд: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинъ (1669 г.). — 1881. — с. 16, 75. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123 [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2705)
- ↑ рос. дореф. Черниговская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLIII. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1866 — LXI + 196 с., (код 2706)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. — С. 104. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-262. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Список населенных мест Черниговского Округа, по данным на 1 октября 1925 года. —Чернигов: Издание Окружного Статистического Бюро, 1925 — 52 с.
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Підсумки голосування на виборчих дільницях у загальнодержавному виборчому окрузі в межах ОВО № 210, Чернігівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
- ↑ Відомості про підрахунок голосів виборців на виборчих дільницях одномандатного виборчого округу № 210, Чернігівська область. Позачергові вибори народних депутатів України 2019 року.
- ↑ База відпочинку "Десна" ДП "ЗАВОД 410 ЦА". Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 15 квітня 2020. [Архівовано 2020-02-02 у Wayback Machine.]
- ↑ Ми даємо друге життя авіаційній техніці [Архівовано 4 березня 2022 у Wayback Machine.], Урядовий кур'єр, 23 квітня 2012
- ↑ АВІАБУДІВНИК УКРАЇНИ №4 (309) [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.], лютий 2020
Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).