YaChudo

Євдокія Олельківна

Переглядів: 0. Оновлено 10.10.2026.

Євдокія Олельківна
Сучасне зображення із церкви св. Миколая монастиря Побрата в Яссах
Померла25 листопада 1467
РідОлельковичі
БатькоОлелько Володимирович
МатірАнастасія Василівна
ЧоловікШтефан III
Конфесіяправославна
Фреска з монастиря Побрата

Євдокія, чи пак Овдотія (рум. Evdochia Olelkovici; нар. 144? — пом. 25 листопада 1467) — одна з молодших доньок[1] київського князя Олелька Володимировича та московської князівни Анастасії Василівни. Перша супруга молдавського господаря Штефана III Богдановича[2].

Життєпис

Весілля із завидною нареченою, чий брат, кн. Семен, перебував якраз на вершині своєї могутності, постаючи в молдавських літописах київським царем, відбулося 5 липня 1463 року[a][b]. Шлюб скріпив сув'язі воєводи із правлячими домами Східної Європи. По кужелю Євдокія доводилася правнучкою великого князя литовського й руського Вітовта та унукою великого князя московського Василія Дмитровича, тоді як по мечу припадала стриєчною небогою королю Польщі Казимиру Ягеллончику і племінницею московському володарю Іванові III[7][8].

В подружжя народилися донька Олена (при кінці 1465, як вважає історик Михайло Чобану)[9], а так само — за припущенням низки дослідників — сини Богдан[c] і Петру, які померли геть юними: 26 червня 1479 й 21 листопада 1480 відповідно, їх похоронили обік у закладеній вітцем Путнянській обителі[10][11][12].

9 липня 1466 року Штефан підніс щедре даяння монастирю Побрата, зокрема «за душу и за здравие кнегины господства ми Овдотїа»[13], а 27 липня офірував монастирю Хіландар на г. Афон, просячи ченців молитись за рідних: жінку та двох вказаних у проханні дітей, Олену й Олександру[14]. Взглядно останнього — первенця молдавського владника й пізнішого його співправителя — і досі точиться суперечка, чи був він сином київської князівни або ж його народила наложниця Маруша[15], — здогадна перша дружина Штефана[12], чиє ім'я подибується єдино в пом'янику Бистрицького монастиря. У нім вона означена матір'ю Олександра, але не названа «госпождою» подібно до трьох законних жінок воєводи[16]. З надпису на стінах церкви з Резбоєнь відомо, що юнак брав участь в жорстокій битві 1476 року з османами, на мить котрої тому виповнилось явно звиш 12-ти літ, ніж очікувалось, якби народився у малженстві. Втім, цілком імовірно, що могло бути двоє синів з йменням Олександр[17][18]. Один, господичич, женився в червні 1489 з Маргітою Драгффі, дочкою трансільванського воєводи, й помер у липні 1496. Інший був відправлений в 1486 році заручником до Порти, де побрався із візантійською аристократкою й мав сина Штефана[19][20].

Штефан володів руською мовою і, запевне, саме нею розмовляв з жінкою[21], отож не дивно і те, що її ім'я в пожертвуванні Побратському монастирю передане церковнослов'янською мовою із сильним місцевим українським забарвленням[22][2][23].

Померла Євдокія, мабуть, внаслідок пологів або ж хвороби, коли чоловік відбивав було вторгнення угорського короля Матвія Корвіна. Звістка о смерті дружини, схоже, застала воєводу напередодні битви при Баї.

Господариню поховали в сучавському кафедральному соборі святого Георгія, також знаному як «Міреуці» (рум. Mirăuți). Фрагменти надгробної плити Олельківни у 1996 році віднайшов румунський археолог Мірча Матей (рум. Mircea D. Matei)[24][25].

15 лютого 1469 молдавський владар дарував вищеназваному храму розташовану коло міста Ясси пасіку Баликову на 100 вуликів, куплену за 110 золотих у Никора Сербескула (Nikore Serbeskul), виноградник і рибний ставок, погодивши із митрополитом Теоктистом щотижневе поминання (парастас по понеділкам та літургія по вівторкам). Грамота від 12 березня 1488 р. лише підтверджує це надання[26][27].

Див. також

Коментарі

  1. ↑ Згідно з Бистрицьким й Другим Путнянським літописами[3], тоді як Перший Путнянський і молдавсько-польський подає 5 червня[4], а молдавсько-німецька хроніка — 15 липня[5].
  2. ↑ Наталя Яковенко завважує: «Царський титул, яким хроніст ушанував Семена Олельковича, недвозначно підкреслює, що сусідні правителі вважали його суверенним володарем. Це й не дивно, коли зважити на розміри тодішнього Київського князівства, яке простягалося від Мозиря на півночі до гирла Дніпра й Дністра на півдні та річки Сіверський Донець на сході»[6].
  3. ↑ За іншою версією, його народила Марія Мангупська[7]. Також не слід плутати з Богданом-Владом від Марії Войкиці.

Примітки

  1. ↑ Tęgowski J. Pierwsze pokolenia Giedyminowiczów. — Poznań-Wrocław, 1999. — S. 90. — ISBN 83-913563-1-0
  2. ↑ а б Буковина: її минуле і сучасне / ред. Д. Квітковського, Т. Бриндзана, А. Жуковського. — Париж–Філадельфія–Дітройт : Видавництво «Зелена Буковина», 1956. — С. 156.
  3. ↑ Грекул, 1976, p. 26, 69.
  4. ↑ Грекул, 1976, p. 63, 106.
  5. ↑ Грекул, 1976, p. 37.
  6. ↑ Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України / Наталя Яковенко; Укр. наук. ін-т Гарвард. ун-ту, Ін-т Критики. — вид. 3-тє, перероб. та розшир. — Київ : Критика, 2006. — С. 152. — ISBN 966-7679-82-9.
  7. ↑ а б Boldur, Alexandru V. (1970). Stefan cel Mare, Voievod al Moldovei (1457—1504). Studiu de istorie socială. şi politică. Madrid: Editura Carpatii. с. 352-354.
  8. ↑ Eagles, 2014, p. 45.
  9. ↑ Чобану М. А. Стефан Великий и Иван Васильевич: Отношения между Молдавским княжеством и Московским государством в 1475—1482 гг. // Древняя Русь. Вопросы медиевистики. — 2018. — № 3 (73). — С. 21.
  10. ↑ Каштанов С. М. Исследование о молдавской грамоте XV века. — Москва : Русский Фонд Содействия Образованию и Науке, 2012. — С. 14. — ISBN 978-5-91244-077-9.
  11. ↑ Eagles, 2014, p. 102.
  12. ↑ а б Gane, Constantin (1932). Trecute vieți de doamne și domnițe. Vol. I. Luceafărul S. A. с. 41, 45.
  13. ↑ Bogdan, Ioan, ed. (1913). Documentele lui Ștefan cel Mare. Volumul I. Hrisoave și cărți domnești (1457—1492). București: Atelierele Grafice Socec & Co., Societate Anonimă București. с. 104-105.
  14. ↑ Păun, Radu G. (2016). Mount Athos and the Byzantine-Slavic Tradition in Wallachia and Moldavia after the fall of Constantinople. У Stanković, Vlada (ред.). The Balkans and the Byzantine World before and after the Captures of Constantinople, 1204 and 1453. Lexington Books. с. 130—131. ISBN 978-1-49851-325-8.
  15. ↑ Евдокия Олельковна. Двор русских княгинь XI–XVI вв. Санкт-Петербургский государственный университет. 2026. Процитовано 29 липня 2026.
  16. ↑ Pomelnicul manastirei Bistrita. Publicat de Damian P. Bogdan. Bucuresti, 1941
  17. ↑ Eagles, 2014, pp. 44—45, 48.
  18. ↑ Никитич А. Н. Неопубликованный фрагмент из неизвестной молдавской летописи. Господарь Стефан Великий в 1451-1460 гг. // Stratum plus. — 2004. — № 6. — С. 63-95.
  19. ↑ Mureșan, Dan Ioan (2008). Patriarhia de Constantinopol și Ștefan cel Mare. Drumul sinuos de la surse la interpretare. У Muntean, V. V. (ред.). In memoriam Alexandru Elian. Omagiere postumă a reputatului istoric și teolog, la zece ani de la trecerea sa în veșnicie (8 ianuarie 1998). Timișoara Archbishopric. с. 168—171, 174—175. ISBN 978-9738970083.
  20. ↑ Demciuc, Vasile M. (2004). Domnia lui Ștefan cel Mare. Repere cronologice. Codrul Cosminului (10): 9—10. ISSN 1224-032X.
  21. ↑ Шорников П. Языковой дуализм в Молдавском княжестве XIV–XVII вв. // Русин. — 2010. — № 2 (20). — С. 69.
  22. ↑ Mazilu, Dan Horia (2003). Voievodul dincolo de sala tronului. Iași: Polirom. с. 402. ISBN 973-681-147-6.
  23. ↑ Луб'янов І. (19 квітня 2012). Молдавський господар Стефан Великий писав свої грамоти староукраїнською. Gazeta.ua.
  24. ↑ Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва XIII — середина XVI ст. — Київ, 1996. — ISBN 5-85654-047-6.
  25. ↑ Eagles, 2014, pp. 121—122.
  26. ↑ Documenta Romaniae Historica: A. Moldova. Vol. 2. (1449—1486). — Bucureşti : Editura Academiei Republicii Socialiste Române, 1976. — С. 232-233.
  27. ↑ Documenta Romaniae Historica: A. Moldova. Vol. 3. (1487—1504). — Bucureşti : Editura Academiei Republicii Socialiste Române, 1980. — С. 55-57.

Джерела

  • Славяно-молдавские летописи XV—XVI вв / сост. Ф. А. Грекул; отв. ред. В. И. Буганов. — Москва : Наука, 1976. — 152 с.
  • Marcu, George; Ilinca, Rodica (2012). Enciclopedia personalităţilor feminine din România. Bucureşti: Editura Meronia. ISBN 9789737839770.
  • Eagles, Jonathan (2014). Stephen the Great and Balkan Nationalism: Moldova and Eastern European History. I.B. Tauris. ISBN 978-1-78076-353-8.

Джерело: стаття у Вікіпедії та історія редагувань (автори).